Коли на тлі війни в Судані почався голод, сім’я Ліни, щоб вижити, вдалася до крайніх заходів.
[Ліна Мохаммед Хасан, жителька Судану]:
«Діти збирали листя дерев і їли його. Їли листя манго. Мої двоюрідні брати йшли поряд зі школою, збирали листя дерев, готували його і їли, бо ми не знали, чи буде в нас їжа на сніданок».
У той час Ліна жила в тому районі столиці Судану, який був у центрі протистояння між військовиками та Силами швидкого реагування. У лютому їй удалося втекти до іншої частини міста, яку контролює армія.
Але жителі понад десяти районів Хартума й досі в пастці. Гуманітарні організації в березні повідомили, що цим людям загрожує голод. Але проблема нестачі харчів є не тільки в столиці.
Оскільки конфлікт між армією та повстанцями не вщухає, голод поширюється по всій країні.
У деяких таборах для переселенців у Північному Дарфурі люди почали їсти землю та листя.
[Джастін Брейді, представник ООН]:
«Ми на шляху до голоду, і неофіційні дані не додають надії».
Деякі гуманітарні організації звинувачують Сили швидкого реагування в розграбовуванні гумдопомоги, а суданську армію в тому, що вона не дає допомозі дійти до тих, хто її найбільше потребує. Обидві сторони звинувачення відкидають.
Водночас люди намагаються вижити в будь-яких умовах.
[Матавакель Абдель Разек, житель Судану]:
«Люди знаходять рішення. Вони їдять голубів, качок, птахів, маленьких птахів. Ще вони їдять котів… Були такі, що їли котів. Або ти помреш від голоду, або знайдеш вихід».
За оцінками, коло 18 мільйонів жителів Судану — а це приблизно третина населення — страждають від гострої нестачі харчів.
Коротке посилання на цю сторінку:
