Ці приклади звертають увагу на проблему споживання людьми мікропластику.
Дедалі більше вчених непокоїться, що мікропластик, який є в океанах, потрапляє до харчового ланцюга й зрештою опиняється в організмі людини.
Згідно з дослідженням Всесвітнього фонду дикої природи, дуже може бути, що жителі планети щотижня з’їдають стільки пластику, скільки міститься в одній банківській картці.
[Малкольм Гадсон, еколог]:
«Сьогодні переважно досліджують мікропластик, розмір частинок якого перевищує 20 мікронів, це менше за людську волосину. Але ми знаємо, що з’являється дедалі більше й більше ще дрібніших частинок, наночастинок. Вони можуть завдавати нам більшої шкоди, але їх дуже важко виявити й контролювати. І ми не знаємо, чи можуть вони чинити на нас токсичний вплив зараз або в майбутньому».
Ось ще кілька аналогій. Щомісяця ми з’їдаємо шматочок пластику завбільшки як кубик лего 4х2. За десятиліття накопичиться вже два з половиною кілограми. А за все життя людина в середньому споживає до 20 кілограмів мікропластику.
[Малкольм Гадсон, еколог]:
«Ми потенційно можемо його поглинути. Тобто він може потрапити до нашої кровоносної або лімфатичної системи й, зрештою, до наших органів. І ми все ще вивчаємо, скільки існує пластику такого мікроскопічного розміру».
Виробництво пластмаси різко зросло за останні 50 років завдяки широкому використанню недорогих одноразових товарів. Пластик — не біорозкладна речовина. Він просто розпадається на дрібніші частинки. Зрештою він опиняється всюди.
[Малкольм Гадсон, еколог]:
«Ці пластикові частинки — маленькі бомби уповільненої дії. Досить дрібні, щоб їх могли проковтнути тварини й люди».
Учені закликають зменшити виробництво пластику й налагодити ефективне перероблення відходів.
Коротке посилання на цю сторінку:
