Уважають, що аварія батискафа сталася приблизно за півкілометра від затонулого «Титаніка». На глибині чотири кілометри знайдено п’ять уламків, зокрема посадкову раму та хвостовий обтічник. Корпус апарата, а також тіла загиблих поки що не знайшли.
На думку експертів, аварія сталася під час спуску «Титана». Зв’язок із ним зник через годину й 45 хвилин після занурення. Фахівці кажуть, що в екіпажу все одно залишалася можливість повідомити про проблеми на судно, що його супроводжувало. Оскільки цього не сталося, значить, уже тоді всі були мертвими.
[Вілл Конен, експерт з морських технологій]:
«Дивно, що всі системи вимкнулись одночасно. <…> Це вказує на те, що аварія могла статися на спуску на початку занурення».
На борту «Титана» був французький акванавт Поль-Анрі Наржоле, пілот і засновник компанії OceanGate Стоктон Раш, британський мільярдер Геміш Гардінг, а також один із найбагатших пакистанців Шахзада Давуд із 19-річним сином.
Експерти вважають, що вибухнула барокамера підводного апарата, яка не витримала тиску води. Водночас вибухова хвиля була спрямована всередину.
[Вілл Конен, експерт з морських технологій]:
«Він вибухнув за тисячну частку секунди. І це, мабуть, милосердний результат, не такий важкий, якби чотири дні перебувати в холодному, темному й замкнутому просторі. Тож усе сталося дуже швидко. Думаю, вони навіть не встигли збагнути, що трапилося».
Центральна частина напірного корпусу Титана складалася з циліндричної труби з вуглецевого волокна. На думку експертів, це й могло спричинити трагедію.
[Вілл Конен, експерт з морських технологій]:
«Ніхто раніше не робив міцного корпусу з вуглецевого волокна для такої глибини. І дуже важко перевірити його надійність. <…> Металевий корпус має еластичність. Ми знаємо як він поводиться, усе передбачувано. Але вуглецеве волокно, дуже міцне на розтяг і не таке міцне на стиск. І ми це знаємо. Як воно реагує на екстремальний тиск, треба ще довго досліджувати».
Тіла загиблих та інші фрагменти батискафа й далі шукають.
Коротке посилання на цю сторінку:
