Нафтова індустрія країни після стану коми трохи пожвавилася. Місцевий бензин став дешевшим за той, який контрабандою ввозять із Колумбії.
Але його замало. Не дивно, що чорний ринок бензину й далі процвітає.
Цей чоловік купує пальне на колумбійському боці, потім продає землякам.
[житель Венесуели]:
«Я досі це роблю. Не має значення, скільки вдається дістати бензину. Ось уже як два роки я виживаю завдяки цьому. Я працював у ресторані, але він через економічні труднощі закрився. Роботи більше немає. Я шукав щось інше, продавав на вулицях цигарки, але заробити не вдавалося. Потім я знайшов варіант із бензином».
Бензин продають у пластикових пляшках. Покупців багато.
[Педро Гальяно, покупець бензину]:
«Ми змушені його купувати, бо він дешевший. Я керую бізнесом. Якщо треба буде кудись поїхати, як це зробити? До нас не привозять бензин з інших країн. Подивіться на заправки — вони всі зачинені. А кому доводиться розплачуватися? Людям».
Раніше все було навпаки. Контрабандисти вивозили венесуельський бензин і продавали його в Колумбії, бо десятиліттями він був найдешевшим у світі завдяки субсидіям. На цьому вдавалося добре заробити.
Потім під час економічного краху занепала й нафтова галузь.
Утім, останнім часом мережа нафтопереробних підприємств країни почала поступово відновлюватися. Тепер венесуельський бензин у деяких штатах навіть дешевший за колумбійський.
У січні виробництво пального у Венесуелі наблизилося до 160 тисяч барелів за день. Для внутрішніх потреб цього майже досить. Наприкінці року добовий обсяг виробництва трохи перевищував 80 тисяч барелів.
Коротке посилання на цю сторінку:
