Лязгі — найвідоміший хорезмійський танець. Його вважають віддзеркаленням душі народу. Узбецький національний філармонічний ансамбль танцю виконує лязгі вже понад півстоліття. Танцюристи репетирують у Ташкенті.
[Шоназар Батиров, балетмейстер]:
«”Лязгі” означає тремтіння. Тремтіння рук, пальців і плечей. Під час танцю тіло рухається як горизонтально, так і вертикально — ніби хвиля. Працює кожен м’яз тіла».
Лязгі — дуже ритмічний. Танцюристи енергійно рухають руками й плечима, змушуючи дзвеніти монетки і дзвіночки на костюмах. Поступово темп прискорюється, досягаючи апогею.
Танцюристи повторюють рухи тварин і птахів, а ще за допомогою мови тіла розповідають про життя свого народу.
[Рашида Султанова, танцівниця]:
«Я народилася й виросла в Хорезмі. Я впевнена, що наш хорезмійській лязгі має свій особливий характер, свою магічну енергію. Цим танцем людина передає почуття, виражає емоції».
Зараз у Хорезмійському вілояті існує дев’ять видів лязгі. Спочатку танець виконували під ударні інструменти. Потім почали використовувати зурну, дутар і чанг. Акомпанують також й узбецькими кастаньєтами, які називаються кайрак.
[Заміра Гаффарова, танцівниця]:
«Це кастаньєти. У нас у Хорезмі (їх використовують) споконвіку. Ці я зробила з мармуру сама. Відшліфувала. Має бути камінь і мідь, яка дзвенітиме, коли об нього вдарятиметься».
Хорезм — це давня держава. На її території тепер розташований Хорезмійський вілоят. Походження лязгі точно невідоме. Але зображення людей, які виконують танець, схожий на лязгі, знаходять під час розкопок стародавнього міста Топрак-кала. Вони належать до періоду з I по IV століття нашої ери.
Торік у грудні лязгі додали до списку Світової нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
Коротке посилання на цю сторінку:
