Це єдиний ядерний полігон у світі, де люди жили під час випробувань та живуть після них. За 40 років тут підірвали понад 600 ядерних і термоядерних вибухівок. Наразі полігон закритий, і заведено вважати, що він уже безпечний. Але наслідки радіаційного забруднення відчутні й досі.
Це місце відоме як Семипалатинський випробувальний ядерний полігон. Розташований у Казахстані. Створили його 1947-го, коли республіка входила до складу Радянського Союзу. Перше випробування провели 49-го — поспіхом, не звертаючи уваги на погоду. Після вибуху радіаційну хмару відніс вітер.
Площа полігону — 18 500 квадратних кілометрів. Загальна потужність ядерних зарядів, підірваних за перші 14 років випробувань, у 2500 разів вища за потужність атомної бомби, скинутої на Хіросіму.
[Айсан Айдарханов, працівник Казахського ядерного центру]:
«Основне радіоактивне забруднення (сталося) внаслідок повітряних випробувань, або навіть, точніше сказати, наземних. Це основні три випробування 56-го року, 53-го та 49-го».
Значне забруднення також сталося 65-го, коли у свердловині підірвали термоядерну бомбу. Як наслідок, утворилося озеро Чаган.
Сотні тисяч жителів Казахстану 40 років були під дією радіаційного опромінення.
Нургаз Мамржанов — свідок випробувань. За радянської влади мовчав — розповідати про вибухи забороняли.
[Нургаз Мамржанов, свідок вибуху]:
«Я побачив хмару у формі гриба. Вибух був сильним. Ми побачили чорний дим, що здіймався вгору. Нам наказали не дивитися. Але ж ми, казахи, (однаково дивилися). Тоді нам сказали, що якщо хочемо дивитися, треба спеціальне скло».
Один із синів Нургаза помер малим від променевої хвороби. Але тоді в лікарні приховали причину смерті.
У 91-му році полігон закрили. Але наслідки радіаційного забруднення відчутні й досі. У 2021 році кількість нових випадків захворювання на рак у Казахстані збільшилася на 25–30 % і досягла 36 000. Найбільше хворих біля колишнього полігону та в сусідніх регіонах.
Коротке посилання на цю сторінку:
