Проєкт «міст-губок» у Китаї розробили, щоб знизити масштаби затоплення великих міст. Але після великих повеней, що сталися останнім часом, у їх ефективності засумнівалися.
Екстремальна погода призвела до людських жертв, руйнування будинків та пошкодження інфраструктури. Чому ж «міста-губки» не допомогли?
Цей проєкт влада Китаю розпочала у 2015 році, бо дослідження показали, що 641 із 654 великих та середніх міст країни вразливе перед повенями. Через стрімку урбанізацію великі ділянки землі покрили бетоном, часто біля великих річок. Як наслідок, вода не мала де накопичуватися.
Завданням було ліпше розподіляти воду, забезпечити дренаж і знайти місця зберігання надмірної вологи. У «містах-губках» планували класти водопроникний асфальт, проводити канали, створювати спеціальні ставки, а також відновлювати водно-болотні угіддя.
Утім, реалізація проєкту виявилася надто дорогою та складною.
До минулого року лише 64 із 654 міст Китаю ухвалили закони для реалізації плану. Водночас влада приділяла цій ініціативі «мінімальну увагу».
Однак навіть якби всі заходи реалізували, «міста-губки» навряд чи запобігли б цьогорічній катастрофі.
Експерти вважають, що інфраструктура такого міста може витримати лише 20 сантиметрів дощу на день. А в липні 2021 року в Чженчжоу стільки випало всього лише за годину. Водночас адміністрація міста за п’ять років до цього виділила на проєкт «міста-губки» вісім мільярдів доларів.
Кліматологи кажуть, що влада КНР навряд чи зможе випередити швидкість зміни клімату. Цього року рясні дощі обрушилися на міста на посушливій півночі, де проєкт «міст-губок» майже не впроваджували.
Коротке посилання на цю сторінку:
