[Раад Абсулла, місцевий житель]:
«Якщо так буде й далі, я тут не залишуся. Уся наша худоба померла. Та куди нам іти? Якщо залишимося, то помремо».[Халід Муташер, місцевий житель]:
«Води немає, умов для тварин теж. Люди виїхали. Що ще вони можуть зробити? Вони їдуть до околиць міст і працюють за копійки».
В інших місцях власники човнів перевозять їжу й воду на відстань до п’яти кілометрів, щоб напоїти худобу.
[Хішам Мурад, місцевий житель]:
«Коли рівень води знизився, вона стала солоною. Тепер перевозимо воду човнами».
Басейн річок Тигр і Євфрат — один із найуразливіших у світі. За останні 40 років водостік зменшився на 40 % на всій довжині річок, що протікають через Туреччину, Сирію, Іран та Ірак. Це пояснюють активним використанням води цими країнами.
Прогнозують, що з потеплінням клімату рівень води знижуватиметься.
Туреччина й Ірак визнають, що мають співпрацювати, щоб зберегти річкову систему. Але досі не домовилися. Туреччина збудувала 19 гребель на обох річках. Скоро запустять ще три. Це дасть змогу південно-східним провінціям розвивати сільське господарство.
[Ата Ігіт, місцевий житель]:
«Завдяки воді з водоймища порожніх земель не залишиться. Урожайність збільшиться на 100 %».
З іншого боку, в Іраку рахують кожну краплю. У 2014 році міністерство водних ресурсів країни підготувало звіт. У ньому зазначалося, що до 2035 дефіцит води призведе до зменшення виробництва харчів на 20 %.
Також документ рекомендував інвестувати 180 мільярдів доларів у водну інфраструктуру й підписати угоди із сусідами. Однак ні того, ні іншого не сталося.
Ірак покладає провину за ці біди, зокрема на турецьку греблю Ілусу, що на річці Тигр. Перш ніж Туреччина почала її експлуатацію у 2020 році, усі води Тигра стікали до Іраку.
Тепер те, скільки води спускатиметься вниз, залежить від щомісячних запитів Іраку та власних потреб Туреччини.
Коротке посилання на цю сторінку:
