Фермери в Зімбабве прагнуть дістати вигоду зі зростання світового попиту на лохину. Але виробники, які працюють на себе, кажуть, що їм бракує державної підтримки.
Торік Зімбабве подвоїло виробництво лохини до 7000 тонн. Утім фермери кажуть, що не можуть отримати фінансування.
1999 року колишній президент Роберт Мугабе ініціював вилучення ферм, що належали білим, щоб переселити безземельних чорношкірих громадян.
Того року експорт сільськогосподарського сектору досягав піка — 140 мільйонів доларів. Після вилучення почався спад. Через 25 років ця галузь досі не відновилася й досягає лише 100 мільйонів доларів на рік.
Нині банки, як і раніше, побоюються фінансувати сільське господарство через невизначеність у питаннях землеволодіння.
У цього фермера — 12 гектарів лохини за 100 кілометрів від столиці Хараре. Він каже, що банк кредиту не дав. Довелося покладатися на власні заощадження.
[Віллард Зірєва, фермер]:
«Ми сподіваємося, що зможемо отримати фінансування наступного року, щоб засіяти ще вісім гектарів. Тоді ми матимемо 20. Якщо ми отримаємо більше фінансування, ми подвоїмо площу до 24 гектарів».
На один гектар лохини в Зімбабве необхідно щонайменше 100 тисяч доларів на імпорт рослин та торф’яних горщиків із Європи, а також навісів для врожаю. Також потрібні холодильні склади для пакування та вода.
Ця ферма цього року планує експортувати 120 тонн лохини до Великої Британії та Східної Азії. Водночас попит перевищує пропозицію.
Рада з розвитку садівництва Зімбабве заявила, що відсутність довгострокового фінансування стала серйозною перешкодою.
[Лінда Нільсен, голова Ради з розвитку садівництва Зімбабве]:
«Зараз ми маємо 570 гектарів, і наш тоннаж становить близько 5000-6000 тонн на рік. Ми побачимо зростання в секторі лохини в плані тоннажу, але нам справді треба скористатися цією перевагою та збільшити площу, а також зберегти нашу частку ринку».
Фермери кажуть, що зможуть збільшити площу полів, якщо отримають фінансування.
Коротке посилання на цю сторінку:
