До експертів потрапили документи, які свідчать про те, що хірурги вирізають органи для пересадження в ще живих людей.
Правозахисник Девід Мейтас розслідує питання незаконної трансплантації в Китаї з 2006 року. Він каже, що в КНР не дотримуються міжнародних норм трансплантології, згідно з якими органи мають вирізати лише після підтвердження смерті мозку.
[Девід Мейтас, правозахисник]:
«Нещодавні розслідування насамперед надали докази, які підтверджують те, що ми вже виявили. Людей убивають, щоб вирізати їхні органи. А не вирізають органи після підтвердження смерті мозку».
Згідно з результатами розслідування, значну кількість органів для трансплантації в Китаї і далі отримують незаконно — в обхід офіційної системи реєстрації. Це відбувається попри те, що у 2015 році влада Китаю оголосила, що більше не використовуватиме органи засуджених до страти в’язнів.
[Девід Мейтас, правозахисник]:
«У 2006 році ми провели пресконференцію і заявили, що це нова форма зла на планеті. Але люди звикли чути про інші форми масових убивств. Легше повірити в те, що вже відбувалося в минулому. <…> Якщо ви налаштовані скептично, просто подивіться на докази».
Питання незаконного вирізання органів розглядав і Міжнародний трибунал щодо Китаю під головуванням сера Джеффрі Найса. У 2019 році він дійшов висновку, що в КНР тривалий час насильно вирізають органи у в’язнів сумління, і кількість убитих величезна. Здебільшого це практикувальники Фалуньгун, а також уйгури. Згідно з висновками Трибуналу, у процесі переслідування Фалуньгун у Китаї відбуваються злочини проти людяності.
Фалуньгун — це система вдосконалення душі та тіла. Вона містить п’ять комплексів плавних медитативних вправ і заснована на принципах істина, доброта й терпіння. Коли в 1999 році прихильників цієї медитативної практики почали репресувати, нею займався кожен дванадцятий китаєць.
Водночас Мейтас уважає, що масштаби злочинного вирізання органів і далі зростають.
[Девід Мейтас, правозахисник]:
«Практикувальників Фалуньгун, яких арештували й тримають у в’язницях, з роками стало недостатньо, щоб задовольнити попит на органи. Тепер використовують органи уйгурів у Сіньцзяні, — використовують для пересадження пацієнтам з усього Китаю та навіть з інших країн, бо до Китаю приїжджає багато трансплантаційних туристів. Це дуже конкретний приклад поширення порушення прав людини. Але є й інші шляхи поширення китайської практики вирізання органів — наприклад, через ініціативу “Один пояс — один шлях”. Ми бачимо, що нині ця практика вже є в Таїланді й Камбоджі».
У березні британський парламент заборонив своїм громадянам їздити до інших країн для пересадження органів, зокрема й до Китаю.
Проте Мейтас уважає, що цього замало, бо такі поїздки ніхто не відстежує. Також він каже, що західні трансплантаційні медзаклади часто співпрацюють із китайськими, навчають їхніх лікарів або направляють туди пацієнтів.
Коротке посилання на цю сторінку:
