Стародавній жіночий головний убір повертають до життя в Киргизстані. А торік у грудні його навіть внесли до списку ЮНЕСКО. Називається він елечек. Його виготовляють із тонкої натуральної тканини завдовжки від 7 до 40 метрів.
[Айдай Асангулова, засновниця фонду «Кіїз Дуйно»]:
«Цей головний убір свідчив про вік та соціальний статус. Крім того, з ним пов’язані традиції та ритуали. Елечек згортали тільки з білої тканини. Це символ життя, материнства. Елечек — найважливіший національний головний убір киргизьких кочівників».
Киргизькі жінки надівали елечек на весілля і вже в ньому приходили в дім чоловіка. Що молодша жінка, то яскравіші прикраси вона мала на головному уборі. У жінок із заможніших сімей прикраси були вишуканішими. Водночас кожен клан мав свій елечек.
Головний убір також служив практичним цілям: у нього загортали померлих та робили з нього бинти й пелюшки.
[Айдай Асангулова, засновниця фонду «Кіїз Дуйно»]:
«Бабуся Раат із села Чон-Токой Таласської області розповіла, що її чоловік народився під час міграції. Свекруха породіллі прийняла дитину, підстеливши білий шматок тканини, відірваний від її головного убору. І це було не так давно».
Зазвичай жінки самі згортали для себе елечек. Але перед святами запрошували помічниць.
[Бурул Ісмантаєва, працівниця фонду «Кіїз Дуйно»]:
«Перед особливими заходами, урочистостями, у гостях чи під час міграції елечек прали, прасували, запрошували досвідчених жінок та накривали на стіл. Під час чаювання повільно скручували елечек. Це розтягувалося на весь день».
За радянської влади спосіб життя киргизів змінився, і про елечек забули. Відродити традицію вирішили 12 років тому.
Працівники громадського фонду «Кіїз Дуйно» рік їздили по Киргизстану — шукали жінок похилого віку і вчилися в них правильно скручувати елечек. На основі зібраних фото- та відеоматеріалів видали дві книжки.
Зараз елечеки продають на ринках. Залежно від якості вони коштують від 17 до 170 доларів.
Коротке посилання на цю сторінку:
