Пахощі болгарської троянди, жасмину й цитрусових. Поруч із палацом Великий Тріанон у Версальському парку відкрився «Сад парфумерів». Він повертає до епохи Людовіка XIV, коли весь Версаль пашів різноманітними ароматами.
«Король-сонце» любив апельсин, гіацинти, жасмин, туберози та інші екзотичні рослини. Виписував їх з усіх куточків світу. Спочатку квіти й дерева висаджували у Бретані чи Нормандії, а після акліматизації доставляли до Версаля.
[Джованні Делю, садівник]:
«Першим їх отримував, звісно ж, король. Він садив їх у своєму саду. Лише король вирішував, чи може квітка покинути його сад і поширитися по всій Франції. Він мав ексклюзивний доступ до екзотичних рослин».
Для використання парфумерії за часів Людовіка XIV була ще одна вагома причина. У ті часи лікарі переконували пацієнтів, що через воду у шкіру проникають хвороби. Тому придворні частіше користувалися парфумерією, ніж милися.
Однак сади з екзотичними рослинами були ще й демонстрацією політичної сили французького короля.
[Джованні Делю, садівник]:
«Оранжереї були символом влади. Тропічні рослини не пристосовані до місцевого клімату. Потрібно було багато грошей і сил, щоб привезти їх до країни, потім дбайливо вирощувати, а також оберігати від зимових холодів, що було найважче».
У саду знайшлося місце й для улюбленої квітки маркізи де Помпадур — коханої Людовіка XV.
[Фульвія Грандіціо, садівниця]:
«Відомо, що калікант був одним із її улюблених квітів, і саме вона переконала Людовіка XV купити цю квітку й вирощувати її в оранжереї».
Підготувати експозицію допоміг відомий дім парфумерії, який заснував Франсіс Куркджян.
Коротке посилання на цю сторінку:
