Зімбабвійка Лавнес знає смак плодів баобаба змалку. Вони поживні та корисні, до того ж урізноманітнюють просту їжу її сім’ї. Але тепер для Лавнес та ще тисяч зімбабвійців плоди баобаба — це спосіб вижити під час посухи.
[Лавнес Бхітоні, мешканка Мудзі]:
«Цього року ми не зібрали врожаю. Виживаємо лише завдяки продажу плодів баобаба. Грошей вистачає лише на кукурудзу та сіль. Рослинна олія — розкіш, бо грошей немає. Іноді я місяць не можу купити мило. Що вже казати про оплату за школу або про купівлю дитячого одягу».
Жінка встає до світанку й, ризикуючи стати здобиччю хижаків, іде збирати плоди. Вибирає більші, а менші залишає слонам і мавпам. Це вікова традиція.
[Лавнес Бхітоні, мешканка Мудзі]:
«Плоди мають попит, але цього року їх виросло небагато, тому іноді я повертаюся додому, не набравши й одного мішка».
Покупці пропонують за плоди низьку ціну. Продавши 25 кілограмів, можна купити лише 10 кілограмів кукурудзяного борошна.
[Кінгстон Шеро, працівник адміністрації Мудзі]:
«Люди не мають вибору, бо потрібні гроші. Покупці нав’язують нам ціни, а ми не сперечаємося, бо голодуємо».
На підприємствах із плодів баобаба роблять порошок. Потім його експортують до Європи, Китаю та США. За оцінками експертів, 2027 року обсяг світового ринку торгівлі цією продукцією сягне десяти мільярдів доларів.
Нині державне експортне агентство Зімбабве розглядає можливість співпраці із селянками. Воно хоче відкрити переробні підприємства в районах збирання плодів баобаба. Так місцеві жителі зможуть отримувати за свою працю більше грошей.
Коротке посилання на цю сторінку:
