Скло тут робили вже у VIII столітті, але поворотним стало XIII століття, коли фахівці створили власні технології. Секрети виробництва передавали від батька до сина й тримали в суворій таємниці. Тоді всі майстерні перенесли на острів Мурано. Звідси й друга назва — муранське скло.
Зараз гості фестивалю можуть приїхати на острів і на власні очі побачити, як народжуються вироби зі скла. Приміром, ця майстерня існує з 1295 року. Тут працюють найкращі склодуви. У Сімоне Джордані за плечима 40-річний досвід.
[Сімоне Джордані, склодув]:
«За кожним виробом, окрім різних процесів, криється дуже багато зусиль. Уся команда цілий день виконує важливу роботу. А перед цим, уночі, трудяться інші майстри. Тож уранці ми знаходимо готовий матеріал для створення виробів. І щойно роботу з вогнем закінчено, починається холодне оброблення».
Період із XIV по XVI століття став часом розквіту венеційського скла. Майстерність склоробів досягла найвищої віртуозності. Вони навчилися робити тонке, дуже прозоре та пластичне скло. Їхні вироби замовляли європейські монархи. Цінували венеційське скло також в Азії та на Близькому Сході.
[Сімоне Джордані, склодув]:
«Венеція і скло гармонують одне з одним. Це частина нашої спадщини, нашої історії та культури. Я навіть назву це частиною розкішного способу життя Венеції. Венеція століттями жила в розкоші».
За Венеційської республіки видавати секрети створення муранського скла було заборонено під страхом смерті чи ув’язнення. А зараз майстри готові ділитися досвідом із колегами з інших країн.
[Роза Баров’єр Ментасті, історик мистецтва та куратор виставки]:
«Успіх венеційського скла обумовлений його багатовіковою славою. Але секрет криється в склодувах та майстрах, які створювали дуже вишукані вироби».
Фестиваль венеційського скла проходить увосьме. Зазвичай триває тиждень. Цього року приїхало понад 50 склодувів із 21 країни, зокрема зі США, Південної Кореї, Франції, Китаю та Австралії.
Коротке посилання на цю сторінку:
