Влада Куби зменшила щоденну норму хліба за зниженою ціною з 80 до 60 грамів. Пояснюють це тим, що країна не має грошей, щоб купувати пшеницю. Водночас хліб став коштувати трохи дешевше — менш як один песо. Ціна суто умовна — менша ніж половина цента США.
[мешканець Гавани]:
«Насправді хліб важить стільки ж, скільки й раніше. Він мав важити 80 грамів, але цього ніколи не було. Пайок завжди був меншим. Тож майже нічого не змінилося. Але якість жахлива. Тісто дуже кисле. Просто катастрофа».
[мешканка Гавани]:
«Нам доведеться змиритися. А що тут удієш? Альтернативи немає».
[мешканець Гавани]:
«Я не купую хліб у державних пекарнях. Беру в приватників. У кав’ярнях продають хліб гарної якості».
На Кубі хліб — один із небагатьох основних продуктів, на які встановлено низькі ціни коштом державних субсидій. Такі товари кубинці одержують за спеціальною продовольчою книжкою, яку називають «лібрета».
Карткову систему запровадили в 62-му році — невдовзі після Кубинської революції. Спочатку люди могли дешево купувати хліб, рибу, м’ясо та молоко, а ще побутову хімію та предмети особистої гігієни. Тепер їм пропонують лише малу частину цих товарів. До того ж часто дуже поганої якості.
Кубинська влада у своїх труднощах звинувачує торгове ембарго, яке запровадили США. Утім, планова економіка вже давно показала себе неефективною.
Коротке посилання на цю сторінку:
