Лауреатами стали Каролін Бертоцці й Баррі Шарплесс зі США, а також Мортен Мельдаль із Данії.
Вони зробили прорив у технології, яку називають клік-хімія. Сьогодні її використовують у всьому світі для дослідження клітин і відстежування біологічних процесів.
Клік-хімія — це система хімічних реакцій, що дає змогу за будь-яких умов ефективно отримувати задані молекули.
[Каролін Бертоцці, лауреат Нобелівської премії з хімії]:
«Ми мали дуже конкретну мету розроблення інструментів, які могли б допомогти пролити світло на складні біологічні системи. І ми просто хотіли дізнатися про ці системи».
Шарплесс і Мельдаль одночасно проводили реакції азид-алкінового циклоприєднання. Саме з них, як уважають, почалася сама клік-хімія.
[Клас Густафсон, член Нобелівського комітету]:
«Отже, ця премія стосується нового способу створення великих складних молекул, а також матеріалів. Ідеться про те, щоб дивитися на хімію як на “лего”. Маєте своєрідні кубики, які можна зібрати, а не дивитися на хімічну структуру й не думати, з чого почати».
Пізніше до досліджень приєдналася Бертоцці. Вона провела реакцію азид-алкінового циклоприєднання без каталізатора. З’ясувалося, що вона не заважає біологічним процесам у живих клітинах. Зрештою, її застосували у вивченні полісахаридів на поверхні клітин, які мають велику роль в імунних процесах.
[Клас Густафсон, член Нобелівського комітету]:
«Одне із застосувань, на яке зараз звертають увагу люди, полягає в тому, щоб узяти антитіла, які розпізнають ракові клітини, а потім прикріпити до цих антитіл радіохімічні речовини, які вбиватимуть саме ракові клітини».
Примітно, що для Баррі Шарплесса це вже друга Нобелівська премія з хімії. У 2001-му його нагородили за стереоселективні реакції окислення. Так він став п’ятою людиною в історії, якій присудили премію двічі.
Коротке посилання на цю сторінку:
