Загроза лісових пожеж
Німеччина
Густі ліси Німеччини — місце дії численних казок і легенд. Ними вкрита третина території країни, і тепер вони в небезпеці. Влада боїться, що брак дощів призведе до масштабних лісових пожеж.
Перші загоряння вже стаються. Цього тижня гасили пожежу біля міста Гуммерсбах, що на заході країни.
[Урсула Гайнен-Ессер, міністр довкілля землі Північний Рейн — Вестфалія]:«Лісові пожежі зазвичай виникають через людей — недбалість, попіл, цигарки, машини, припарковані занадто близько до лісу…»
У квітні в Німеччині випало всього 5% звичної норми дощів.
[Матіас Нізар, голова комітету захисту лісів і клімату]:«Щороку навесні буває період, коли земля вкрита сухим листям, і в березні-квітні завжди є ризик виникнення лісових пожеж, бо свіжа зелень ще не виросла. Цього року ситуацію погіршує те, що в нас кілька тижнів не було дощів. Це дуже нестабільне становище. Достатньо однієї жаринки, і буде катастрофа».
Ще одна загроза — короїди. Два минулих літа теж були небувало спекотними й сухими. Це ослабило мільйони дерев, і тепер вони не можуть захиститися від шкідливих комах.
2. У Лівані спалахнули протести проти безробіття і бідності
Протести проти кризи
Сайда, Ліван
У великих ліванських містах, зокрема в Бейруті, Триполі та Сайді, спалахнули протести проти бідності та безробіття.
Демонстранти підпалювали будівлі банків і били скло. Свій гнів вони спрямували на ці фінансові установи, бо депозити багатьох ліванців заморожено.
Також люди кидали в поліцію каміння і пляшки із запальною сумішшю. Правоохоронці відповідали гумовими кулями й сльозогінним газом. Повідомляють про одного загиблого протестувальника.
[Алаа ед-Дін Джамал Антар, протестувальник]:«Це початок нашого шляху. Нехай тепер влада вирішує, що робити з болем і злістю, які вилилися на вулиці».
Ще торік у жовтні країна занурилася в глибоку економічну кризу. Курс національної валюти різко впав, виникла інфляція й безробіття. А карантин, який запровадили через епідемію коронавірусу, ще більше погіршив ситуацію.
[Хассан Обейд, житель Триполі]:«Ми залежимо від щоденного заробітку. Якщо ми працюємо — ми їмо, якщо не працюємо — не їмо. Дай Боже, щоби ситуація змінилася на краще».
У березні Ліван оголосив дефолт по євробондах. Уряд повідомив кредиторам, що не може виплатити відсотки по позиках. Зараз він веде переговори, щоб розробити план порятунку економіки.
За даними Світового банку, найближчим часом понад третина ліванців може опинитися за межею бідності.
3. У всьому світі почали послаблювати карантинні обмеження
Ослаблення карантинних заходів
Від Нової Зеландії до Швейцарії
У світі послаблюють карантинні заходи, що мали допомогти спинити епідемію COVID-19. У деяких країнах пік уже минув, і кількість хворих іде на спад.
Приміром, жителі Нової Зеландії тепер знову можуть піти до ресторанів фаст-фуду по гамбургери й каву.
[жителька Нової Зеландії]:«О, це таке задоволення! Я так за цим скучала». [жителька Нової Зеландії]:
«Дуже рада, прожила чотири довгі тижні без кави». [жителька Нової Зеландії]:
«Клас! Смачно як ніколи».
З 26 березня в Новій Зеландії діяли одні з найсуворіших обмежувальних заходів у світі. Нині ж приблизно 400 тисяч осіб повернулося на роботу.
А в австралійському Сіднеї знову можна бачити, як люди засмагають на пляжах.
[П’єр Райнар, житель Австралії]:«Так чудово, ми знову купаємося. Ми мріяли про це відтоді, як закрили пляж. Спекотне сонце, гарна погода — усе прекрасно».
Багато штатів Австралії оголосили про початок послаблень. Влада каже, що сподівається стримати поширення вірусу завдяки масштабному тестуванню й відстеженню контактів заражених.
Пом’якшують заходи й у США. Деякі штати, де зафіксовано мало хворих, частково зняли обмеження. Тож на пляжах тепер можна бачити відпочивальників, а в торгових центрах — багато покупців. Штати Джорджія, Монтана й Міссісіпі відновили роботу підприємств, які раніше вважалися некритично важливими.
У Швейцарії запрацювали перукарні, садові центри й стоматології. Місцеві жителі кинулися підстригатися та лікувати зуби.
[житель Лозанни]:«Дивовижно, так добре, що знову можна піти до перукаря. Я довго цього чекав, не хотів стригтися самостійно. Й ось цей день настав».
Італія ж поки лише готується послабити заходи. У країні, де померлих від коронавірусу найбільше в Європі, обіцяють це робити поступово й дуже обережно. Так, у Мілані й Римі на автобусних зупинках і станціях метро вже вивішують знаки, що нагадують про необхідність соціального дистанціювання. І коли карантин скасують, усе ж у громадських місцях маски треба буде носити обов’язково.
Про часткове зняття обмежень також оголосили у Франції й Туреччині.
4. Школярі в Пекіні та Шанхаї попри епідемію повертаються за парти
Школи відновлюють роботу
Китай
Учні середніх і старших класів у Пекіні та Шанхаї почали повертатися в класи після трьох місяців карантину. Школи в цих містах відновили роботу з 27 квітня. Така ж ситуація у багатьох інших китайських містах і провінціях.
Влада каже, що школи готові, що вони забезпечуватимуть дистанцію між учнями. Але деякі батьки однаково непокояться.
[Сунь Чжипін, батько школяра]:«Я боюся лише, щоби після відкриття шкіл не почалася епідемія. Більше нема про що хвилюватися. Діти маленькі й погано стежать за гігієною. Треба, щоб учителі їх направляли».
Влада Пекіна ухвалила новий закон, який зобов’язує жителів носити захисні маски, якщо їм поставили діагноз «інфекційне респіраторне захворювання», а також прикривати ніс і рот під час кашлю або чхання. Адміністрація прямо не сказала, що цей документ має стримати поширення COVID-19.
Водночас кілька днів тому пекінський район Чаоян визначили як місце з «високим ризиком» спалаху епідемії, єдине в країні.
Почалося все з того, що 15 квітня там виявили коронавірус у сім’ї з чотирьох осіб. З 16 по 26 квітня Пекін не повідомляв про нові випадки зараження. Однак багато місцевих жителів кажуть, що в Чаояні, найімовірніше, почався серйозний спалах.
Для порівняння, китайські міста, де багато заражених, такі як Харбін і Суйфеньхе в північній провінції Хейлунцзян і Гуанчжоу та Цзеян у південній провінції Гуандун, класифікували як «регіони середнього ризику».
У провінції Гуандун з 27 квітня також відновили заняття в середніх і старших класах шкіл. Попри те, що коронавірус там досі поширюється. Приміром, у місті Гуанчжоу недавно оголосили про 185 нових випадків зараження. А в сусідньому місті Шеньчжень COVID-19 виявили у шести шкільних учителів і 21 учня.
Що стосується молодшої школи, її роботу обіцяють відновити вже найближчими тижнями.
5. Китайський правозахисник уперше за п’ять років обіймає дружину і сина
Правозахисник возз’єднався із сім’єю
Пекін, Китай
Китайський адвокат-правозахисник Ван Цюаньчжан 27 квітня возз’єднався з дружиною й сином. Він їх обійняв уперше, відколи його схопили в серпні 2015 року.
П’ять років тому Ван опинився серед понад 200 адвокатів та активістів із прав людини, яких затримали під час масових облав. Відтоді йому не дозволяли бачитися з рідними.
Правозахисник вийшов із в’язниці цього місяця, але якийсь час поліція не дозволяла йому поїхати в Пекін до своєї сім’ї.
Тримаючи чоловіка за руку, дружина Вана сказала, що почувається як уві сні.
Усі роки розлуки жінка невпинно домагалася визволення чоловіка. Вона провела 100-кілометровий марш протесту з Пекіна до Тяньцзіня, де утримували Вана. Разом із дружинами інших правозахисників вона поголила голову на знак протесту проти жорстокого поводження з адвокатами в тюрмах. А ще майже щотижня подавала апеляцію до Верховного народного суду КНР.
Офіційний вердикт китайський суд ухвалив торік наприкінці січня. Ван Цюаньчжана визнали винним у підбурюванні до повалення державного ладу. Такий вирок комуністична влада Китаю нерідко застосовує щодо дисидентів і неугодних.
Міжнародна організація Amnesty International назвала ув’язнення правозахисника повною несправедливістю.
Ван Цюаньчжан відомий тим, що захищав у судах права переслідуваних компартією груп населення. Серед них громадські активісти, а також прихильники мирної духовної практики Фалуньгун.
6. Італійське місто почало друкувати власну валюту
Власна валюта
Кастелліно-дель-Біферно, Італія
Зазвичай копіювальні центри й не мріють про те, щоб друкувати валюту. Та саме таке завдання дістала ця друкарня в невеликому місті Кастелліно-дель-Біферно, що на півдні Італії.
До цього часу вона вже встигла надрукувати банкнот на десять тисяч євро за курсом один до одного.
[Антоніо Яннаконе, власник друкарні]:«Ми використовуємо папір із водяними знаками. Друкуємо банкноти на одному аркуші паперу згідно з дизайном, який погодили в адміністрації. Потім лист ламінуємо, щоб можна було дезінфікувати банкноти, і розрізаємо».
У Кастелліно-дель-Біферно живе всього близько 550 жителів. Мер міста Енріко Фратанджело приблизно 12 років вивчав ідею власної валюти. А коли почалася пандемія, у нього виникла можливість її випробувати.
[Енріко Фратанджело, мер Кастелліно-дель-Біферно]:«Ми вирішили надрукувати власні гроші, щоб місцева економіка змогла витримати удар усієї цієї ситуації. Наша економіка дуже скоротилася. Працюють усього три чи чотири компанії».
На банкнотах у міській мерії ставлять штамп, після чого ті набувають чинності. Потім гроші розподіляють серед жителів згідно з їхніми потребами.
[Маріо Д`Анджело, працівник міської ради]:«Уважаю, що це добра ініціатива. Ці дукати, які надав нам мер, допомагають нам, жителям цього невеликого міста, і нашим компаніям. Їхню циркуляцію можна відстежити. Вони повертаються в муніципалітет, де їх обмінюють на євро».
Містяни вже витратили тисячі дукатів у місцевих магазинах.
[Алаа Омар, м’ясник]:«Ми взяли участь у програмі влади, що пов’язана з дукатами, бо це допомагає і людям, і компаніям. Це дуже корисне нововведення, яке всім допомогло».
Суть проекту в тому, що люди, отримуючи допомогу в місцевій валюті, зможуть витратити її лише в магазинах і компаніях свого міста.
7. Бразильські студенти зробили дезінфекційну камеру для медиків
Дезінфекційна кабінка
Салвадор, Бразилія
Студенти бразильського дослідного центру створили дезінфекційну кабінку для лікарні міста Салвадор. Медпрацівники заходять до неї наприкінці зміни, щоб знезаразити своє захисне спорядження. Вони лікують хворих на коронавірус.
[Роберту Бадару, лікар-інфекціоніст]:«Ми знаємо, що 50% заражень медиків відбувається не під час контакту з пацієнтами, а коли вони знімають захисний одяг: шапки, рукавички й маски». [Тайзе Баррету, лікар]:
«Дезінфекція нас захистить. І йдучи додому, ми нікого не заразимо, а вдома — рідних».
Студенти вирішили зробити кабінку, коли дізнались, що такі дезінфекційні камери є в Німеччині. Їх вони й узяли за зразок, але матеріали використали місцеві.
Ця лікарня в Салвадорі зараз опікується лише пацієнтами з COVID-19.
8. До чилійців поважного віку прилітає дрон із ліками й масками
Дрон доставляє ліки
Сапальяр, Чилі
Подружжя поважного віку чилійського селища Сапальяр виходить на вулицю зустріти дрон. Він доставив їм ліки й маски. Безпілотний апарат став рятівною паличкою для бабусь і дідусів.
[житель Сапальяра]:«Доставляння ліків нам необхідне. Ми живемо далеко, але відстань не має значення, коли є турботливі люди».
Доставляння повітрям організувала влада району.
[Густаво Алессандрі, голова району Сапальяр]:«Якщо людина перебуває на обов’язковому карантині, ми можемо доставити ліки. І тоді членам такої сім’ї не доведеться ні з ким контактувати».
Влада Чилі заборонила відвідувати будинки для людей похилого віку й запровадила карантин у деяких регіонах.
У Сапальярі поки не було жодного випадку зараження COVID-19.
9. В Ізраїлі придумали штучний запильник, щоб замінити бджіл
Штучний запильник
Тель-Арад, Ізраїль
На одній з ізраїльських ферм дзижчання бджіл замінило гудіння спеціальної машини. Власників непокоїть зменшення світової популяції бджіл, тож вони вирішили випробувати новий спосіб запилення. Для цього використовують апарат, що має багато трубок.
[Ейлам Ран, власник компанії — розробника штучного запильника]:«Ми використовуємо машину, яка вистрілює пилком. Його не розпорошуємо, а вистрілюємо в крону. Потрібно, щоби він залишався на гілках, а не літав у повітрі. Ми додаємо елементи, які дають пилку змогу прилипнути до крони, а не склеїтися між собою. Пилок липкий, бо має приклеюватися до бджоли».
Зазвичай квіти запилюють бджоли. Та через використання пестицидів та інші чинники їх стає дедалі менше. У компанії впевнені, що зможуть повністю замінити комах.
[Джозеф Фрай, інженер компанії — розробника штучного запильника]:«Популяція бджіл зменшується, сільському господарству в міжнародному масштабі потрібне рішення, яке не залежить від бджіл. Воно має доповнювати роботу цих комах чи повністю їх замінити».
Утім, багато хто й далі переконаний, що бджіл замінити неможливо.
[Вікторія Сорокер, фахівець із питань сільського господарства]:«Будь-яка розробка для сільського господарства — це добре. Та сумніваюся, що вона може замінити бджіл. Звісно, вона може допомогти монокультурам».
Власник компанії-розробника впевнений, що вже найближчим часом популяція бджіл може зменшитися ще більше.
[Ейлам Ран, власник компанії — розробника штучного запильника]:«Ми насправді старанно працюємо, щоби запобігти кризі. Через 15 років комах у світі буде недостатньо, щоб забезпечувати запилення, і більша частина наших фруктів зникне».
Поки компанія виробляє свої запилювачі в невеликих масштабах. Замовлення виконали для господарств в Ізраїлі, Австралії, Іспанії та США. Однак уже до 2023 року вона хоче налагодити промислове виробництво свого винаходу.
10. «Не здавайтеся»: літній чоловік вилікувався від COVID-19 і надихає інших
Пацієнт надихає інших
Стен, Франція
Літній француз камбоджійського походження Манг виписується з лікарні. Два з половиною тижні він боровся з коронавірусом. Чоловік ще виснажений морально й фізично, але найважче вже позаду.
Манг приїхав до приватної клініки в передмісті Парижа, коли вже майже не міг дихати. За його життя боролися лікарі-реаніматологи.
[Манг Пхотхер, пацієнт]:«Насправді не думав, що вийду з лікарні. Та завдяки своїй сміливості й надії, яку я не відпускав і не відпущу ніколи, я зміг прорватися через труднощі й зараз перед вами постати».
Манг — перший пацієнт цієї клініки, який одужав. Тепер тут його вважають щасливим талісманом медзакладу.
[Відад Абді, лікар-реаніматолог]:«Мені сумно розлучатися з ним, та водночас я рада за нього, що він одужав. Першого дня ми й не думали, що побачимо таке. Але тепер надія відроджується. Сподіваюся, що він не останній (пацієнт, що видужав). Дуже задоволена нашою роботою: ми вірили в нього, а він вірив у нас».
Після прощання з медиками чоловіка відвозять додому. Тут його чекає дружина. Манг, коли хворів, постійно думав про зустріч із дружиною. А зараз він каже усім, хто протистоїть цій хворобі: «Не здавайтеся».
[Манг Пхотхер, пацієнт]:«Скажу іншим пацієнтам: будьте сміливими, тримайтеся за сміливість, за надію. Поки ви живі, з такими якостями зможете пройти через важкі часи. Поки є надія й мужність, ви впораєтеся з будь-якою ситуацією. І, звісно, бажаю всім пацієнтам одужати».
Поки Манг остаточно не видужає, за його станом спостерігатимуть дистанційно. Та вже зараз чоловік мріє скоріше повернутися на роботу.
11. Фарерськими островами тепер можна погуляти онлайн
Онлайн екскурсії
Фарерські острови, Данія
Саме так тепер, в умовах карантину, проходять екскурсії мальовничими Фарерськими островами. Вони лежать в Атлантичному океані й входять до складу Данії.
Місцеві жителі вирішили дати можливість усім охочим прогулятися схилами й долинами. Для цього вони надягають шоломи з камерою й під’єднуються до інтернету.
Екскурсії почалися 15 квітня. Їх транслюють на сайті туристичного управління островів, а також у Facebook та Instagram.
Співробітник управління Леві Ганссен каже, що до перших чотирьох екскурсій тривалістю годину приєдналося майже 50 тисяч користувачів. Учасникам дають приблизно одну хвилину часу, коли вони можуть керувати екскурсоводом, як героєм комп’ютерної гри.
[Леві Ганссен, співробітник туристичного управління]:«Якщо просиш їх піти ліворуч, вони йдуть ліворуч, якщо просиш їх пострибати, вони стрибають. Тобто ви керуєте людиною й вирішуєте, що хочете побачити й куди їй іти».
Щоправда, іноді користувачі заходять надто далеко. Наприклад, один із них хотів зробити так, щоб екскурсовод зістрибнув з обриву в океан.
[Леві Ганссен, співробітник туристичного управління]:«Трохи сюрреалістично усвідомлювати, що ти гуляєш Фарерськими островами, а хтось керує тобою зі свого дивана чи навіть з ванної кімнати».
Фарери складаються з 18 островів, на яких проживає приблизно 50 тисяч осіб. І 20 тисяч із них у Торсхавні — столиці.
Головні джерела доходу регіону — рибальство й рибне господарства. Упродовж останніх п’яти років швидкими темпами розвивався й туризм. Приміром, торік острова відвідало приблизно 120 тисяч туристів.
Водночас тут виявили вже понад 200 випадків зараження коронавірусом.
Туристам радять не приїжджати на острови щонайменше до 1 травня. Місцева влада сподівається, що нові онлайн екскурсії допоможуть підтримувати індустрію й простимулюють потік мандрівників після того, як карантин закінчиться.
12. Що малюють діти на карантині
Карантинні мрії
Що малюють діти
«Я Яя, мені 12 років. Я живу в Токіо. Я намалювала, як обіймаю свою подругу. Найбільше я зараз хочу обійняти друзів».
Яя та її брат — серед мільйонів дітей, які в усьому світі змушені сидіти вдома на карантині. Чимало з них почали частіше малювати. Зазвичай зображають те, за чим найбільше сумують.
Це Том із Німеччини.
[Том, 6 років, Німеччина]:«Я Том, мені 6 років. Я намалював будинок бабусі й дідуся, бо їх люблю».
Від Токіо до Буенос-Айреса й від Нью-Йорка до Катманду — діти вийшли на балкони показати журналістам свої малюнки й розповісти, чого їм нині бракує.
[Саурья, 10 років, Нью-Делі (Індія)]:«Зазвичай я малюю мої улюблені ресторани. Намалював Starbucks, KFC і McDonalds. Ще намалював школу. Для мене це чотири найважливіші речі, звісно, окрім друзів».
А восьмирічний Іван та його старший брат Вінце з Будапешта зобразили великі футбольні м’ячі. Ті ж думки й за тисячі кілометрів у 11-річного Олатунджі. Хлопчик живе в нігерійському місті Лагос.
А дівчатам часто бракує спілкування.
[Лідія, 10 років, Нью-Йорк (США)]:«Я Лідія, мені 10 років, і я живу в Нью-Йорку. Я сумую за спілкуванням із людьми, тому намалювала, як продаю лимонад. Під час цього можна спілкуватися з іншими. Зараз, коли сидиш під замком, ні з ким не бачишся». [Міла, 4 роки, Тель-Авів (Ізраїль)]:
«Ми з мамою багато запланували, але коронавірус усе зіпсував. Ми хотіли вирушити в подорож із братиком Яном, хотіли взяти мій велосипед, але нікуди не поїхали».
Деякі малюють сам коронавірус.
[Хала, 4 роки, Дамаск (Сирія)]:«Я Хала, мені 4 роки, я люблю малювати. Я живу в Дамаску й, коли виросту, хочу стати танцівницею. Це мої батьки, а тут усілякі прикраси. А ось корона, вона від нас якнайдалі. І коли вона повернеться, ми надінемо маски. На мені сукня, а братик у светрі».
А хтось і зовсім не сумує.
[Ніппон, 10 років, Таїланд]:«А мені нормально, бо я люблю сидіти вдома. Удома веселіше, ніж на вулиці. Я хочу, щоб усі так робили. Це може видатися нудним, та це завадить ковіду поширитися».
13. Карантин танцям не перешкода: грузинський ансамбль перейшов на онлайн-уроки
Навчання народним танцям онлайн
Тбілісі, Грузія
Юний танцюрист Лука відпрацьовує рухи грузинського танцю прямо вдома. Займатися йому допомагає відеозапис уроку, викладений в інтернеті. Такі знімають викладачі тбіліських шкіл при Національному балеті Грузії «Сухішвілі».
[Давид Каландадзе, батько хлопчика]:«Через коронавірус ми всі сидимо на карантині. Мій син танцює з п’яти років і зараз займається за відеоуроком. Як батько, я дуже радий, що моя дитина має таку можливість. Ми, батьки, можливо, теж братимемо онлайн-уроки, якщо карантин затягнеться».
У Тбілісі є кілька шкіл народного грузинського танцю. У них займалося приблизно 5000 дітей і підлітків. Місяць тому школи закрили через епідемію.
[Ніно Сухішвілі, художній керівник Національного балету Грузії]:«Ми перейшли на онлайн-уроки. Вони доступні нашим учням, а також усім, хто любить і хоче танцювати грузинські народні танці».
Для викладачів онлайн-уроки стали випробуванням. Вони кажуть, що важко не бачити учнів і не знати, зрозуміли ті пояснення чи ні. Та однаково очікують на добрий результат.
[Нуці Бежашвілі, солістка Національного балету Грузії]:«Гадаю, це корисніше, ніж просто сидіти в ізоляції вдома без руху. Ліпше ми й далі викладатимемо онлайн. Упевнена, що діти добре сприймуть наші уроки».
Національний балет Грузії «Сухішвілі» засновано в 1945 році. Його першими керівниками було подружжя Іллі Сухішвілі та Ніни Рамішвілі. Творчий колектив уже багато років гастролює світом.
Запальні грузинські танці полюбило багато глядачів. Чоловіки-танцюристи заворожують силою, спритністю і стрімкістю, а жінки доповнюють танець м’якістю та граційністю.
У репертуарі ансамблю також є народні осетинські й азербайджанські танці.
14. Алея сакур зацвіла в Києві
Цвіте сакура
Київ, Україна
Весна в розпалі, і в київському парку Кіото зацвіла сакура. Це одна з найдовших алей з японською вишнею у світі. Вона простяглася на 988 метрів.
360 вишневих дерев висадили ще у 2011 році. Їх подарувало Києву японське місто-побратим Кіото, на честь якого і названо парк.
Сам парк заклали ще 48 років тому. Крім сакур тут також є сад каменів у японському стилі, воскові сосни, японські клени і райські яблуні.
Попри карантин, у парку, як і раніше, гуляють люди, милуються цвітінням і фотографуються. Однак цього разу їх набагато менше.
Сакура — символ Японії. У Країні, де сходить сонце, навіть є такий вид відпочинку, як милування квітучими сакурами. Його називають ханамі. Під деревами великими компаніями влаштовують пікніки. Такий період у середньому триває близько тижня.
Останніми роками сакури або японські вишні висаджують у багатьох містах України. Особливо популярні алеї сакур на Закарпатті.
Зараз багато столичних парків та місць відпочинку пропонують прогулятися ними в онлайн-режимі. Наприклад, недавно київський зоопарк показав як обідає лемур, а Співоче поле у соцмережах влаштовує екскурсії виставкою квітів.
15. Онлайн-прогулянка з альпаками: як німці відновлюють рівновагу під час карантину
Онлайн-терапія з альпаками
Ельтфілле, Німеччина
Ці альпаки й лами живуть на фермі неподалік німецького міста Ельтфілле, щоб радувати людей своїм виглядом. Але через карантин тут із 18 березня немає відвідувачів. Тому власник ферми Франк проводить онлайн-екскурсії в режимі реального часу.
[Франк Мессінг, власник ферми]:«Альпаки — це тварини-терапевти. У нас на фермі багато таких вихованців. Вони випромінюють заспокійливу енергію. Дивишся в очі Джоанні й відразу втішаєшся».
Проводити віртуальні екскурсії Франку допомагає цифрове агентство. Люди з’єднуються через відеозв’язок, а гід ходить фермою й розказує про своїх вихованців. З ним можна говорити, а ще розпитувати.
Франк тримає 100 альпак і лам. Тут також є верблюди й північні олені.
До карантину сюди постійно приїжджали гості, і години відвідування бронювали на тижні вперед.
Коротке посилання на цю сторінку:
