У місті часто гудуть сирени й відключають електроенергію, але робота в архіві триває цілодобово.
[Олеся Стефаник, директор архіву]:
«В умовах війни важко працювати і співробітникам, і мені особисто. Але наш обов’язок зберегти те, що передали нам наші попередники, які пережили дві світові війни».
Це один із найстаріших архівів не лише в Україні, а й у Східній Європі. Його було засновано ще за Австро-Угорської імперії в 1784 році. Проте документи тут зібрано набагато давніші, наприклад берестяні грамоти ХІІ століття.
Архіву допомагають колеги з багатьох країн. Приміром, ці водонепроникні сумки прибули з Польщі.
[Олеся Стефаник, директор архіву]:
«Це евакуаційні вогнетривкі та водонепроникні мішки. Їх передали нам у перші дні війни наші польські колеги. І ми перенесли в ці мішки найцінніші документи з четвертого поверху».
Також Естонія та Німеччина надали спеціальний реставраційний папір. А Німеччина до того ж відправила спеціальну тару та осушувачі. Французькі архіваріуси надіслали оргтехніку та кінонегативи для створення копій. А завдяки колегам зі Швейцарії львівський архів тепер має 11 міцних сейфів.
[Богдана Петришак, начальник відділу давніх актів]:
«Вони вогнетривкі — витримують до 120 хвилин горіння. Далеко не в кожному банку є такі сейфи. Ми перенесли сюди все найцінніше, що в нас є, — наші пергаментні грамоти».
А на випадок, якщо всі ці заходи не спрацюють, існує план «Б» — зацифрування. Для цього з Музею єврейської спадщини в Нью-Йорку передали спеціальний сканер. Частину документів уже можна побачити на сайті архіву.
Коротке посилання на цю сторінку:
