Найбільше постраждали жителі передмість столиці.
[пасажирка]:
«Дуже складна ситуація. Транспорту немає. Автобуси ходять, а ось поїзд я чекала пів години. Приїжджаю сюди, а лінію 13 закрито. Мусила шукати інший спосіб, як дістатися до роботи. Тож ситуація серйозна. Мені шкода, що я щомісяця віддаю 75 євро за такий транспорт. Це абсурд. Я засмучена».[пасажир]:
«Щоб устигнути на роботу, я мусив вийти з дому о 6:30 ранку замість 9:30».
Багато пасажирів метро змушені брати таксі. Також чимало парижан у день страйку пересіли на автомобілі. Зрештою затори розтяглися на сотні кілометрів. Через транспортний колапс постраждали й туристи.
Працівники паризького метро вимагали підвищити зарплату та найняти більше співробітників, щоби зменшити навантаження.
Страйк організувало найбільше французьке профспілкове об’єднання «Загальна конфедерація праці», яке історично пов’язане з комуністичною партією. Профспілка закликала працівників усієї країни влаштувати страйк на знак протесту проти інфляції та запланованих пенсійних реформ.
Однак інші французькі профспілки не підтримали заклику, оскільки за кілька останніх тижнів стало зрозуміло, що люди неохоче вдаються до таких екстремальних заходів.
Коротке посилання на цю сторінку:
