Так, на кожну тонну сталі припадає 1,8 тонни вуглекислого газу.
На заводах одного шведського сталеливарного гіганта, що на півночі країни, використовують ті ж технології.
[Моніка Кінтейро, менеджер заводу]:
«Ми завантажуємо в доменну піч залізорудні котуни, а це оксиди заліза. Потім змішуємо його шарами з коксовим вугіллям, а потім вдуємо гаряче повітря в доменну піч і кокс плавить залізо. Як викиди ми отримуємо CO2».
Утім, у країні вже тестують нову технологію. Невеликий експериментальний завод значно зменшить обсяги викидів. Коксове вугілля тут замінює водень.
[Мікаель Нордландер, еколог]:
«Маємо шанс перестати використовувати викопне паливо в промисловості й перейти на електроенергію з чистих джерел».
Газоподібний водень добувають із води з використанням відновлюваної електроенергії. Замість CO2 утворюється водяна пара.
Отриману сировину потім плавлять в електропечі.
[Мартін Пей, технолог заводу]:
«Ми отримуємо залізо й водяну пару. Водяну пару можна конденсувати, рециркулювати, повторно використовувати в процесі. Так ми дійсно усуваємо основну причину викиду вуглекислого газу під час виробництва сталі».
Першу сталь за новою технологією виробили торік у червні, але лише кілька сотень тонн. Завод поки невеликий.
До 2026 року планують побудувати більший демонстраційний завод і розпочати комерційне використання.
Коротке посилання на цю сторінку:
