Однією з найстаріших банківських систем є зерносховища, які використовували бербери — етнічна група, що жила на півдні Марокко.
Свої сховища вони називали ігудар. Там зберігали не лише зернові культури, але й документи, бобові, олію, фініки, ювелірні вироби та багато іншого.
[Халід Аларуд, дослідник]:
«Ці колективні житниці — перше свідчення зародження банків, тобто безпечних місць для зберігання власності. Вони такі ж старі, як і ці гори. Важко навіть визначити дату, коли вони з’явилися».
Сховища зазвичай будували в безпечних місцях, де не бувало природних катаклізмів і куди складно потрапити під час війни чи спроби пограбування.
Такі укріплені споруди можна знайти на рівнині Сус і в горах Антиатлас.
[Саїд Уфкір, представник адміністрації Тассегдельта]:
«Це давній скарб. Їх вважають банком, де зберігалося таке зерно, як ячмінь і пшениця. Також там зберігали документи: сертифікати власності й коштовності, особливо срібло».
Міністерство культури Марокко нещодавно вирішило зробити сховища національним надбанням. Воно також подало заявку на включення їх до списку культурної спадщини ЮНЕСКО.
Коротке посилання на цю сторінку: