На пустирі, що недалеко від Старого міста Туніса, глядачі спостерігають за баранячими боями. Ця традиційна розвага популярна у всій Північній Африці, але в Тунісі на такі змагання треба мати дозвіл поліції. Його видають рідко. До того ж захисники тварин виступають проти таких забав.
Однак для молодих тунісців баранячі битви — це можливість відволіктися від думок про безробіття, карантинні заходи та міграцію до Європи.
Мурад — власник невеликого кафе. Разом із друзями він купив цього барана. Каже, що любить його й щиро доглядає за ним, коли той хворіє.
[Мурад, власник барана]:
«Це не просто захоплення боями. Воно виходить за ці межі. Приємно спостерігати, як на моїх очах росте баран. Мені подобається про нього піклуватися».
Бої проходять вечорами, але глядачі збираються вже о 8 ранку.
[Мухамед Хаммемі, власник барана]:
«У Тунісі багато хто захоплюється такими боями, здебільшого молодь. І в нашому регіоні є багато баранів, вирощених для боїв».
За даними МВФ, безробіття в Тунісі перевищує 16 %. Найпостраждаліші верстви населення — жінки, низькокваліфіковані працівники та молодь.
Саме молодь стала рушійною силою революції 2011 року. Але й після цього становище з безробіттям не поліпшилося.
Люди шукають будь-яку можливість хоч трохи заробити. Деякі проводять баранячі бої і приймають ставки. Через це імідж змагань в очах тунісців постраждав.
Власники зазначають, що випускають на ринг лише здорових баранів. Також підбирають той час, коли інстинкт змушує парнокопитних вступати в бій. Вони нагадують, що в дикій природі барани завжди так і поводяться.
Коротке посилання на цю сторінку:
