Експозиція побудована як послідовна подорож глядача порами року. Відвідувачі проходять через затемнені зали, спостерігаючи, як зимовий пейзаж поступово переходить у весну, літо та осінь.
[Ганс Ульріх Обрист, куратор виставки]:
«Це одна з його найбільших робіт, результат часу, проведеного в Нормандії. Він переїхав туди у 2018 році. І потім працював там дуже інтенсивно, зокрема під час локдауну. Це насправді одне зображення, що складається з багатьох частин. Це робота завдовжки 70 метрів, складена зі ста творів, які він зробив на iPad на пленері, на свіжому повітрі. Його надихнули китайські сувої, які він бачив у 80-ті роки в Метрополітен-музеї, а також гобелен із Байє».
Глядач сприймає довгі історичні твори мистецтва не відразу цілком, а поступово, переміщаючись уздовж них.
[Ганс Ульріх Обрист, куратор виставки]:
«Він завжди хотів показати роботу в просторі, де не можна побачити її цілком відразу, де потрібно йти далі й повертати за ріг».
Крім основного проєкту, на виставці представлено десять нових картин художника. Це портрети членів сім’ї та людей, які допомагають йому в повсякденному житті. Усі роботи поєднує фронтальна композиція і повторюваний елемент – картата скатертина.
Критики відзначають, що інтерес публіки до Гокні не слабшає й через десятиліття.
[Табіш Хан, арт-критик]:
«Гадаю, справедливо сказати, що Девід Гокні – це національне надбання. Люди люблять його роботи, й одне його ім’я приваблює нову аудиторію. Але, що ми всі можемо цінувати в ньому – це те, що з віком він ніколи не перестає експериментувати».
Доповненням до експозиції стала цифрова настінна робота, встановлена в саду галереї Serpentine North.
Виставка відкрита для відвідувачів безплатно й працюватиме до 23 серпня.
Коротке посилання на цю сторінку:
