Води тайської річки Сайбурі змивають жовтуватий ґрунт, а те, що залишається всередині дерев’яного блюда, може прогодувати всю сім’ю цієї жінки.
Добувачі золота в тайській провінції Наратхіват у період пандемії стали заробляти набагато більше, бо ціни на цей дорогоцінний метал зросли приблизно на чверть.
[Суніса Срісуванно, домогосподарка]:
«Золотодобувний бізнес процвітає. Особливо під час пандемії він став нашою основною роботою».
Водночас інші сфери економіки, навпаки, занепали. Як кажуть у Центробанку Таїланду, у 2020 році ВВП країни зменшився на 6,6 %.
[Суніса Срісуванно, домогосподарка]:
«Щодня по-різному. Іноді добуваємо дуже мало, іноді багато. Залежить від удачі. Коли добуваємо мало, то шукаємо далі. Ми продаємо золото кожні два-три дні, заробляємо 10‒16 доларів, залежно від того, скільки знайдемо».
Назва району — Золота гора — не випадкова. Метал тут добувають здавна. Також у цьому краю були популярними такі розваги, як катання на байдарках, піші прогулянки й спостереження за дикою природою. Однак відколи почалася епідемія, туристичні групи приїжджати перестали.
[Варі Бантакіт, місцева жителька]:
«Нашій громаді довелося скасувати екскурсії, відмовитися від туризму, на якому ми заробляли, і почати добувати золото».
Для видобутку часто використовують просто лопату, пластикову пляшку й блюдо. Цю роботу здебільшого виконують жінки, бо чоловіки зазвичай збирають у лісі дрова.
Коротке посилання на цю сторінку:
