Коли Джанандреа Нозеда диригує оркестром, він хоче, щоб інструменти буквально співали, і називає це «італійським стилем» виконання.
І, працюючи в Національному симфонічному оркестрі США, він намагався навчити американських музикантів цієї італійської манери.
З цією метою він навіть тимчасово дав музикантам дев’ять інструментів, які сам придбав: сім скрипок, один альт та одну віолончель. Усі вони — роботи італійських майстрів 1686–1835 років. Більшість музикантів оркестру купити собі такі не може.
[Джанандреа Нозеда, диригент]:
«Важко знайти музиканта, який має “страдіварі”. Принаймні я таких не зустрічав. “Страдіварі” завжди належить банку, фонду чи колекціонерові».
Нозеда почав позичати інструменти понад десять років тому.
[Джанандреа Нозеда, диригент]:
«Це був мій спосіб відплатити музиці за те, що вона мені дала. І цим жестом я мотивую музикантів оркестру, які отримали ці інструменти. Це також допомагає мені підвищити якість звучання струнних інструментів та оркестру».
Історичні інструменти мали центральне місце на недавньому виступі Національного симфонічного оркестру США в театрі «Ла Скала», що в Мілані.
Друга скрипка Марісса Реньї грає на інструменті Санто Серафіна, виготовленому у Венеції 1725 року.
[Марісса Реньї, скрипалька]:
«Цей інструмент звучить дуже приємно … Це просто дуже солодкий, але водночас дуже багатий і соковитий звук».
Зараз Нозеда та його оркестр здійснюють турне дев’ятьма містами. Для 59-річного диригента це стало поверненням на батьківщину та дебютом оркестру перед вибагливою італійською публікою.
Коротке посилання на цю сторінку:
