Для Швеції це багатовікова традиція, але збереглася вона лише в Істаді. Ларс Перссон працює вартовим уже 25 років. Він розповідає, що дозорці існували з давніх часів. А в 1750 році шведський король офіційно розпорядився організувати нічну варту у всіх шведських містах.
[Ларс Перссон, вартовий]:
«Тоді пожежа була катастрофою, оскільки все місто могло згоріти. Тому, щонайменше, з 1750 року, а може й набагато раніше, на цій церковній вежі завжди був вартовий».
Згодом необхідність у варті відпала. На початку минулого століття чергування припинилося скрізь, крім Істада.
[Ларс Перссон, вартовий]:
«Тоді вже була пожежна служба, телефони. Можна було повідомити про пожежу. Але в Істаді традиція збереглась. Звісно, ми не стежимо за пожежами постійно, просто збереглася така культурна традиція».
Вартові чергують на вежі з дев’ятої вечора до півночі. Сповіщати жителів про безпеку треба кожні 15 хвилин. Вимоги до вартових – не боятися висоти та темряви, а також гарно дути в ріг.
[Ларс Перссон, вартовий]:
«Це особливе відчуття. Ти сам, але час летить швидко, особливо влітку, коли тепло та сонячно, а на вулицях люди. Краєвид фантастичний».
Істад також відомий як місто, де відбуваються події романів про детектива Курта Валландера, написаних шведським прозаїком Геннінгом Манкеллем.
Коротке посилання на цю сторінку:
