Майже в повній темряві Йоітіро Адаті пливе на човні, тримаючи в руці кілька мотузок. Кожна з них прив’язана іншим кінцем до шиї баклана.
Морські птахи підкоряються командам рибалки й допомагають ловити рибу аю. Це багатовікова японська традиція, яку називають «укай».
[Йоітіро Адаті, рибалка]:
«Коли сонце сідає й аю спить, запалюєш полум’я й починаєш укай. Це дивує рибу, вона починає рухатися, намагаючись утекти. Саме тоді її і ловлять баклани».
Традиції вже 1300 років. Вона поширена в Японії. Її версію практикують і в Китаї. Баклани ковтають рибу, яка пливе чимдалі від вогню. Водночас мотузка, що на шиї, не дає птахам проковтнути велику рибу. Тож її потім дістають із їхнього зоба.
Йоітіро — рибалка у 18-му поколінні. Крім нього, цієї традиції в країні дотримується всього 47 осіб. До того ж його сім’я має спадкове право постачати делікатес японському імператорському двору.
Але часи та клімат змінюються. Планета теплішає, і рясні дощі роблять колись спокійну Нагару схильнішою до повеней.
[Йоітіро Адаті, рибалка]:
«Раніше в річці були лише великі валуни, а тепер маленькі. Піску та гравію побільшало, а разом із цим риби поменшало».
Екологічні дослідження підтвердили його побоювання: річка Нагара теплішає. Це затримує період нересту.
[Моріхіро Харада, еколог]:
«Риба аю любить їсти водорості, прикріплені до великих каменів, але камені вкриті гравієм і піском, тому риба більше не може до них дістатися».
Оскільки улови зменшуються, рибалки шукають інші способи заробити. Тепер вони більше орієнтуються на туристів. Для гостей влаштовують традиційну вечерю на човні. З нього вони можуть спостерігати за риболовлею з птахами.
Утім, і тут втручається погода. Іноді хвилі надто високі, тому захід скасовують.
Через це тут збудували оглядовий майданчик, на якому відтворюється атмосфера прогулянки на човні.
Коротке посилання на цю сторінку:
