Кубинський годинникар Ернесто Барріос, складаючи циферблати, стрілки та механізми в одне ціле, надолужує втрачене. Лише два роки тому він дістав змогу працювати на себе. Соціалістична влада дозволила вести приватний бізнес, який до цього був переважно підпільним.
Ернесто відкрив у Гавані маленьку годинникову фабрику, де роблять наручні та настінні годинники з вторсировини та відходів виробництва. З його слів, це єдине таке підприємство на Кубі.
[Ернесто Барріос, власник фабрики]:
«Ми зосередилися на продукції для туристів. Виготовляємо годинники з матеріалів, які є напохваті, — це і дерево, і скляні деталі, і механізми від годинників, які віддали клієнти. А виробники шкіряних виробів постачають нам ремінці, виготовлені із залишків шкіри».
Корпуси наручних годинників переважно дерев’яні.
[працівник фабрики]:
«Ми використовуємо місцеві породи дерева, такі як гібіскус високий, махагоні та кагуайран. Ми використовуємо навіть кокос. Тож наша компанія випускає чисто кубинський продукт».
1960 року США наклали на Кубу санкції. Причиною стала незаконна конфіскація майна американських громадян і корпорацій. За два роки санкції посилили до майже повного ембарго.
Багато товарів Куба імпортувала з Радянського Союзу. Після його розпаду 91-го року прилавки кубинських магазинів майже спорожніли. Тож тепер попит на годинники великий.
Компанія Ернесто постачає продукцію в магазини та готелі Гавани. Причому замовлень так багато, що четверо працівників ледь справляються.
Коротке посилання на цю сторінку:
