Суданська біженка Азіза згадує, як разом із дітьми ховалася під ліжком під час артобстрілів. У її країні йде війна між армією Судану та воєнізованою організацією Сили швидкого реагування.
Азіза з чоловіком витратили всі заощадження, щоб потрапити до Південного Судану й перевезти сюди вісьмох своїх дітей.
[Азіза Харба, біженка із Судану]:
«Війна дуже змінила наше життя. Ніколи не бачила нічого подібного. Багато дітей загубилося, наші оселі розбомблено, ми втратили майно. Деякі наші родичі загинули. Тому ми втекли».
Азіза разом із сім’єю живе в транзитному центрі для біженців в окрузі Ренк. Тут новоприбулим дають їжу, воду, ковдри та деякі інші необхідні речі. Також біженцям надають невідкладну медичну допомогу. Але ресурсів бракує. У центрі зараз перебуває 8500 осіб.
[Джимії Огванг, працівник УВКБ ООН]:
«Головна наша проблема в тому, що центр переповнений. Ми приймаємо в середньому коло 1200 осіб на день».
Біженців розподіляють по інших центрах, але дуже повільно. Ситуацію ускладнює сезон дощів. Зливи розмивають дороги, тому перевезти в інше місце виходить щонайбільше 250 осіб за день. У самих таборах люди теж потерпають від негоди.
[Джимії Огванг, працівник УВКБ ООН]:
«Під час дощу все навколо перетворюється на грязюку. Тут ґрунт не дуже хороший — надто пухкий. Тому дощ завдає великих проблем».
У транзитному центрі бракує питної води, їжі та ліків.
До Південного Судану прибуло вже понад 230 тисяч суданських біженців.
Коротке посилання на цю сторінку:
