Їх намалювала вугіллям на стінах людина, яка пів року ховалася тут під час нацистської окупації Рима в роки Другої світової. Разом із нею було ще 34 особи, включаючи євреїв, антифашистів і військових-утікачів.
Отець Еціо Марчеллі виявив малюнки в 1984 році, через 40 років після того, як солдати союзників звільнили Рим від нацистських окупантів.
[Еціо Марчеллі, священник]:
«Тут жили люди, яких переслідували німці. Здебільшого євреї. Але були й військовослужбовці італійської армії, які втекли після 8 вересня, коли почалася нацистська окупація. Тобто вони були політичними втікачами. Загалом тут мешкало 35 осіб. Вони переховувалися з 3 листопада 1943 року до 7 червня 1944».
На трьох величезних малюнках зображений Ісус у терновому вінці, Мадонна з немовлям і сучасна людина, що сидить на простому стільці, обхопивши голову руками. Імовірно, це був портрет одного з втікачів.
[Еціо Марчеллі, священник]:
«Образ Ісуса давав усім, навіть атеїстам, надію, а також показував їхнє становище. Вони не коїли злочинів, але були замкнені за стіною, як Ісус, якого засудили, попри те, що він був невинним».
Зображення не підписано. Але майже напевно їх створила людина, на ім’я Луїджі де Сімоне. В архівах є начерки на аркушах паперу, підписані ним.
Марчеллі також знайшов стару пачку цигарок, гральні карти, сірники, порожню фляжку з-під вина й копію римської газети з антисемітською статтею.
У середньому на горищі одночасно проживало 15 людей. Дехто залишився на весь період.
Утікачі входили й виходили через вікно, зазвичай уночі. Через нього вони отримували їжу й одяг. А допомагали їм священник, черниця та кілька парафіян.
Коротке посилання на цю сторінку:
