[Маргаріт Сароян, біженка з Іраку]:
«Ми покинули батьківщину через війну та інші труднощі. Тут інша країна, тому для нас важливо вивчати англійську мову й здобувати професійні навички».
У цій майстерні і вчаться, і рятують планету від надлишку відходів. Біженки шиють панами зі старого робітничого одягу. Його постачає місцеве підприємство з перероблення вторсировини.
[Джекі Вілан, працівниця швейної компанії]:
«Багато жінок уже вміють шити. Вони робили це в таборах для біженців, перш ніж приїхали сюди».
Таких майстерень у Перті вже кілька. Їх відкривають громадські організації. Наприклад, тут жінки шиють спортивні сумки й головні убори.
[Ліз Мосс, директор швейної компанії]:
«Наша організація дуже гнучко підходить до потреб біженців. Ми даємо їм завдання відповідно до їхнього рівня майстерності».
Біженкам платять за кожний виріб від восьми до одинадцяти доларів США. Це небагато, але головне — досвід. З ним легко знайти роботу.
[Му Сай, біженка]:
«Якщо я навчуся шити, це допоможе і мені, і моїй сім’ї».
Старий текстиль до швейних майстерень постачає багато організацій Західної Австралії, зокрема й урядові. Так, одна компанія за п’ять років відправила на перероблення 35 тонн тканини.
Водночас в Австралії щороку на звалища потрапляє 800 тисяч тонн старого одягу та інших текстильних виробів.
Коротке посилання на цю сторінку:
