[Саградо Армандо Гарсія, пенсіонер]:
«Вони більше дбають про пропаганду, ніж про факти. Для них важливіше звинуватити у всьому блокаду, а не дбати про літніх людей. Я вважаю, що ми не просто вразливі – ми безпорадні. Я сам падав прямо на вулиці через недоїдання».
Після революції влада Куби обіцяла громадянам доступ до базових соціальних послуг, зокрема пільгове продовольство, охорону здоров’я, освіту, громадський транспорт та пенсійне забезпечення.
Однак економіка країни багато років у занепаді через корупцію та погане управління. Ситуація різко погіршилась після того, як США наприкінці січня почали обмежувати постачання палива на острів.
До того ж, населення Куби старіє найшвидше серед країн Латинської Америки. Сьогодні понад чверть мешканців – старші за 60 років.
Головні причини – різке зниження народжуваності та масова еміграція молоді. З 2021 року населення Куби скоротилось приблизно на 10% і тепер становить менше ніж 10 мільйонів осіб.
На тлі економічних труднощів кубинське песо втратило близько третини своєї вартості щодо долара. У результаті пенсії багатьох людей по курсу чорного ринку скоротились до еквівалента приблизно семи доларів на місяць.
Водночас середній щомісячний дохід на острові становить близько 15 доларів. Для багатьох кубинців повноцінне харчування та медична допомога стають менш доступними.
Сьогодні навіть невеликі грошові перекази від родичів, які живуть за кордоном, стають важливим джерелом підтримки для багатьох сімей.
Коротке посилання на цю сторінку:
