Одразу за невеликим будинком із гори відкривається огляд у 360 градусів на пустельну й гористу місцевість американського штату Монтана.
Самсара Даффі уважно дивиться в бінокль крізь дим від пожеж, який приносить зі штатів Айдахо й Орегон.
Раптово вона завмирає. Схоже, помітила дим, який підіймається від сухого дерева в долині. Потім каже, що це помилкова тривога.
[Самсара Даффі, жителька штату Монтана]:
«Звідси добре видно. Мені треба регулярно все оглядати, чи немає диму або інших проблем. Поки все гаразд».
Ось уже 25 років Самсара приїздить сюди на все літо, щоб допомагати боротися з пожежами. До будинку треба йти 10 кілометрів пішки.
Для неї все це — своєрідна відпустка. Але погода зазвичай спекотна.
[Самсара Даффі, жителька штату Монтана]:
«Тут літо таке, що всім непросто, зокрема й мені».
Такий примітивний спосіб виявлення пожеж став дуже актуальним після вогняного лиха 1910 року, коли згоріло приблизно мільйон 200 тисяч гектарів лісу. До 50-х років у всіх США з’явилося коло 5000 постів відстеження пожеж. Відтоді багато закрилося, бо людей замінили інфрачервоні датчики та дрони. Сьогодні працює коло 400 таких пунктів.
За сотні миль звідси її чоловік Марк Даффі готується стрибнути з парашутом, щоб погасити осередок займання. Він член елітного підрозділу пожежників. Таких у США лише 320.
[Марк Даффі, пожежник]:
«Вийти й погасити пожежу — це важливе завдання. Якщо вдається вчасно приборкати вогонь, то відчуваю, що виконав свій обов’язок».
Марк здійснив уже понад 100 стрибків. Улітку він із дружиною майже не бачаться.
[Самсара Даффі, жителька штату Монтана]:
«Найдовший період, коли ми не бачилися, — це напевно 6,5 тижнів. Але в середньому це десь по чотири тижні, 4–5 тижнів. Залежить від сезону».
Цього літа пожежі охопили майже два мільйони гектарів території. Це на 20 % більше, ніж у 2020-му році. Тобто це було найгірше літо за всю історію спостережень.
Коротке посилання на цю сторінку:
