Перед ухваленням документа десятки політиків і експертів із 19 країн обговорили проблему на онлайн-саміті.
Незалежні розслідування показали, що китайська влада десятиліттями вирізала органи у в’язнів сумління без їхньої згоди. Однак про цю проблему мало хто говорить публічно.
[Джон Гоффман, сенатор від штату Міннесота]:
«Коли я глибше вивчив проблему, то був просто шокований. Вирізання органів — це жахлива практика, це навіть складно собі уявити. Людину вбивають, а її тіло розглядають як шматок м’яса. Страшно».
Китай уважають одним із головних напрямків так званого трансплантаційного туризму. Він приваблює людей рекордно коротким терміном очікування органа. За словами очевидців, чекати орган треба всього кілька тижнів. На Заході ж це зазвичай роки в черзі.
Пекін заявляє, що органи надходять від донорів-волонтерів. Зовсім іншого висновку дійшов Міжнародний трибунал щодо Китаю, який відбувся в Лондоні у 2019 році. Він постановив, що насильницьке вирізання органів відбувається в усьому Китаї й у великих масштабах, і що керує цим комуністична влада країни.
На думку експертів, головне джерело органів — прихильники Фалуньгун. Китайська влада репресує цю мирну медитативну практику з 1999 року. У КНР люди, що займаються Фалуньгун, є найбільшою групою в’язнів сумління у світі.
Французький сенатор Андре Гаттолен сказав, що через погрози Пекіна або підкуп деякі політики вважають, що ліпше про проблему мовчати.
[Андре Гаттолен, французький сенатор]:
«Якщо хтось порушує питання вирізання органів у Китаї, то відразу наражається на великий ризик, що його оголосять ворогом компартії або ворогом Китаю. Також виникає ризик політичної або економічної відплати з боку Пекіна. Це можна назвати дипломатією замовчування».
А представниця Південної Кореї каже, що ООН буде складно вирішити проблему, бо Китай є членом Ради Безпеки. Вона рекомендує країнам запроваджувати персональні санкції щодо чиновників, причетних до вирізання органів.
[Сон Кім, представниця адміністративного суду в Сеулі]:
«Може пройти ще 20 років, поки ООН застосує ефективні заходи».
США, ЄС, Ізраїль, Канада та Австралія вже ухвалили закони, які посилюють покарання за насильницьке вирізання органів. Деякі країни також ввели обмеження на трансплантаційний туризм.
Коротке посилання на цю сторінку: