Минуло вже більш як місяць після народних протестів, які охопили Кубу вперше за десятиліття. Однак багатьох демонстрантів досі ув’язнено.
17-річна Габріела навіть не брала участі в заходах, але її заарештували й засудили до восьми місяців домашнього арешту.
У день затримання вона просто йшла з перукарні й зупинилася подивитися, що відбувається.
[Габріела Секуєра, засуджена до домашнього арешту]:
«За мною йшли поліціянти, і жінка дуже міцно схопила мене за руку. Вона стала заштовхувати мене до машини й ударила дверима. Мене відвезли до відділку й почали запитувати, чому я там була. Я взагалі нічого не знала. Я неповнолітня — мені 17 років. Мені почали казати, що я революціонерка, але ж я нічого не зробила».
Протести 11 липня стали наймасштабнішими із часів революції Кастро 1959-го року. Кубинці почали стихійно виходити на вулиці, щоб висловити невдоволення щодо нестачі харчів і ліків, відключення світла й урізання їхніх прав.
[Юаніс Ернандес, мама Габріели]:
«Я не хочу, щоб у неї була судимість, бо вона насправді нічого не зробила. Вона просто дивилася, оскільки вперше таке побачила, — уперше побачила акцію протесту».
За кілька днів влада змогла придушити всі виступи. На вулиці вивели армію і поліцію, які здійснювали масові затримання.
[Якелін Салас, дружина ув’язненого протестувальника]:
«Ми з чоловіком не змогли зустрітися. Я просто побачила його здалеку в суді. Він навіть не міг на мене поглянути, бо його змушували дивитися лише прямо. З ними жорстоко поводяться. Влада намагається налякати людей, щоб ніхто більше так не вчиняв».
За даними правозахисників, було заарештовано чи пропало безвісти щонайменше 757 осіб, 13 з них — неповнолітні. Деякі вже дістали тюремні терміни. Здебільшого — до року.
Коротке посилання на цю сторінку:
