Вони захищають від дощу та сонця і прикрашають мало не все італійське місто Болонья. Їх називають портиками, і вони претендують на статус об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО.
[Елена Бонезі, мистецтвознавець]:
«Портики є й в інших італійських містах, але ніде немає так багато, як у Болоньї. В історичному центрі криті галереї простяглися на 40 кілометрів, а якщо врахувати портики за містом, то їхня загальна протяжність — понад 50 кілометрів».
Криті галереї в Болоньї будують із XI століття, коли заснували Болонський університет. До міста потяглося багато людей, і житла бракувало. Тоді біля будівель стали з’являтися прибудови у вигляді портиків, над якими стояли кімнати. А в кінці XIII століття будувати криту галерею біля житлових будинків стало обов’язковим.
[Елена Бонезі, мистецтвознавець]:
«Згідно із законом, до кожної будівлі треба було прилаштувати портик. Сама пішохідна зона не належала власникам, проте вони повинні були її прибирати й ремонтувати. Правило діє й досі».
Криті галереї Болоньї різні за стилями й зроблені з різних матеріалів. Найдовший портик веде до церкви Мадонна-ді-Сан-Лука. Він простягнувся майже на чотири кілометри, а прикрашає його більш як 660 арок.
[жителька Болоньї]:
«Коли я приїжджаю до інших міст, завжди дивуюся відсутності портиків. Вони захищають від дощу, від будь-якої негоди. Безумовно, портики — унікальна особливість нашого міста».
Портики Болоньї додали до попереднього списку Світової спадщини у 2006 році. Їхню долю можуть вирішити на нинішній сесії ЮНЕСКО. До заявки включено 12 найбільш визначних критих галерей.
Коротке посилання на цю сторінку:
