Кубинець Мігель Жорда спостерігає за рухом мініатюрного поїзда. У своєму домі в Гавані він занурюється в атмосферу американського містечка 50-х років минулого століття.
Ці паровозики дісталися йому від діда, який придбав їх, ще коли відносини між Кубою та США були нормальними. Після революції 1959 року вони на острові стали рідкістю.
На макеті площею три на три метри є церква, будинки, водонапірна вежа, зелена площа й вантажний кран. Деякі речі оригінальні, а деякі Мігель зробив сам. Він каже, що любов до поїздів йому прищепив дідусь, який працював на залізниці.
[Мігель Жорда, виробник іграшок]:
«Дідусь заразив мене цим захопленням, коли я ще був малим. Він дозволяв мені вивчати парові двигуни».
А графічний дизайнер Ауреліо Табарес уважає, що, оскільки моделей автомобілів бракує, то це дає можливість заробити. 27-річний майстер виготовляє їх колекціонерам чи компаніям для офісів і презентацій.
Ауреліо каже, що матеріали знайти важко. Наприклад, пластикові листи він перетворює на металеві корпуси автомобілів за допомогою фарби.
[Ауреліо Табарес Паєс, виробник іграшок]:
«Матеріалів бракує, і ця обставина допомогла мені навчитися використовувати речі, які для цього не призначені. Я даю їм нове життя і створюю щось максимально наближене до реальності».
Він також переробляє стару електроніку.
[Ауреліо Табарес Паєс, виробник іграшок]:
«Я завжди хотів, щоб двигун гудів. Навіть якщо машина не рухатиметься, щоб здавалося, що це оригінальний двигун. Тож я почав шукати речі, які служили б мені простими підшипниками, деталями».
Такі моделі коштують недешево. Так, за вантажний автомобіль, який Ауреліо зробив нещодавно, йому заплатили 450 доларів.
Коротке посилання на цю сторінку: