Під час пандемії гостей у зоопарку «Кхао-Кхео», що в тайській провінції Чонбурі, небагато. Юна піаністка Сінлада — одна з небагатьох, хто постійно відвідує мешканців зоологічного саду.
Школярка бере із собою синтезатор і грає популярні тайські мелодії лемурам, сурикатам та зебрам.
[Сінлада Супат, школярка]:
«Я граю, щоб заспокоїти тварин і допомогти їм почуватися комфортно. Я також хочу розвіяти їхню самотність».
Непосидючі котячі лемури забираються на інструмент і ненароком натискають клавіші.
[Сінлада Супат, школярка]:
«Мені хочеться, щоб вони були поруч, поки я граю. Я не проти, що вони стрибають по клавіатурі. Це наче вони грають разом зі мною».
Музика подобається й сурикатам. Вона немов їх зачаровує.
[Тавін Раттанавонгсават, директор зоопарку]:
«Коли школярі-волонтери грають на музичних інструментах, ми помічаємо, що тварини на неї реагують. Деяким просто цікаво, а деякі, схоже, насолоджуються музикою».
Зараз у зоопарку обговорюють можливість проводити концерти живої музики щотижня.
[Тавін Раттанавонгсават, директор зоопарку]:
«Туристів поменшало, і тваринам нудно. Вони вже звикли постійно бачити людей і спілкуватися з ними. І раптом усе це зникло».
Для одинадцятирічної Сінлади ці концерти теж важливі. Вони допомагають їй звикнути до аудиторії й побороти страх перед публічними виступами.
Коротке посилання на цю сторінку:
