Учасники унікальної програми в австралійському місті Вінгем старанно вимальовують пейзажі й портрети. Тут їм допомагають позбутися стресу, пов’язаного з їхньою минулою професійною діяльністю.
[Рей Герст, учасник курсів]:
«Я добре тут проводжу час, почуваю спорідненість із людьми, і це змінює моє життя».
Курси під назвою «Мистецтво як терапія» відкрили для військовиків у відставці та колишніх працівників екстрених служб. Ці люди більше за інших ризикують дістати посттравматичний стресовий розлад.
Колишня поліціянтка Джилліан Олівер прийшла в групу три роки тому. Вона втратила руку під час нещасного випадку на роботі.
[Джилліан Олівер, учасниця курсів]:
«Моя машина з’їхала з обриву заввишки 175 метрів біля Дінго-Топс. Нам із напарником дуже пощастило. Ми вижили».
Це було десять років тому. Відтоді жінка страждала від депресії і посттравматичного стресового розладу. А тут вона немов заново народилася.
[Джилліан Олівер, учасниця курсів]:
«Ти зав’язуєш тісні стосунки з іншими співробітниками служб екстреної допомоги чи товаришами по службі, ви стаєте однією сім’єю. І коли звідти йдеш, то розлуку пережити дуже важко, також складно звикнути до звичайного життя. Тут ми встановлюємо схожі зв’язки».
Ветерана ВМС Террі Роу під час служби у В’єтнамі вразила отруйна речовина. Пізніше його син народився з відхиленнями.
[Террі Роу, учасник курсів]:
«Я почувався в цьому винним, і в мене виник посттравматичний стрес. Я дуже захворів, тому мені довелося долати стрес».
За оцінками Профспілки швидкої допомоги Західної Австралії, 10 % співробітників екстрених служб, які наразі працюють, потерпають від посттравматичного стресового розладу. Серед тих, хто вийшов на пенсію, відсоток ще вищий.
Ранковий чай дає можливість поділитися історіями з минулого. Твори мистецтва завершено. Тепер час планувати нові — це ще один привід не втрачати надії.
Коротке посилання на цю сторінку:
