Що буде з людиною, якщо вона покине перенасичене інформацією суспільство й 40 днів проведе в печері? На це запитання шукали відповідь під час експерименту на південному заході Франції.
15 осіб перебували без денного світла в гроті Ломбрів у Піренеях. Тепер експеримент завершився, і пора проаналізувати зібрані дані.
Згідно з першими враженнями восьми чоловіків і семи жінок, які були в добровільній ізоляції, без денного світла й годинника час іде повільніше.
Координатор проєкту Крістіан Клот каже, що на початку в членів команди відбулася повна розсинхронізація. Одні лягали спати набагато раніше за інших і набагато раніше прокидалися. Однак наприкінці експерименту проміжок між циклами зменшився. Тобто учасники, схоже, почали підлаштовуватися один під одного.
Водночас подовжилися цикли активності та сну. У результаті фактично доба в печері збільшилася з 24 до 32 годин.
[Крістіан Клот, координатор проєкту]:
«Крім фізіології і потреби в їжі та сні, найкласичніші синхронізатори — це когнітивні функції, людська воля й мозок. Вони взяли на себе управління, щоб підлаштуватися під групу. Ми прийшли до середнього циклу — 32 години, якого не існує в класичній фізіології. І це тому, що мозок волів синхронізуватися (з іншими)».
Усередині печери не було денного світла. Також там постійно трималася температура 10 градусів Цельсія і стовідсоткова вологість.
Учасники експерименту взагалі не контактували із зовнішнім світом.
[Маріана Лансон, учасниця експерименту]:
«Щоразу після того, як ми їли та спали, треба було заповнити анкету й відповісти на запитання: чому я збираюся спати, чому я їм. Нам також треба було оцінювати, що таке одна хвилина. Я натискала кнопку, щоб її розпочати, і потім ще раз натискала, коли здавалося, що вона пройшла».
Проєкт називається Deep Time. Його мета — зрозуміти, як людина адаптується до кардинальної зміни середовища. Очікується, що це допоможе готувати космонавтів до тривалих космічних місій.
Коротке посилання на цю сторінку: