У лабораторії Національного музею старовинного мистецтва Палаццо Барберіні в Римі реставратор акуратно витирає пил і бруд із картини «Годувальниця», яку написав олією Бартоломе Естебан Мурільйо приблизно в 1675 році.
[К’яра Меруччі, керівник реставраційної лабораторії]:
«Тут ми наближаємося до початкового кольору. Безумовно, бачимо його зараз без лаку, тому він не такий насичений і здається трохи тьмяним. Після завершення реставрації яскравість кольору буде розкрито ще більше».
В іншій частині лабораторії реставратори усувають тріщину на дерев’яному полотні олійної картини італійського художника XV століття Джироламо Дженги. Також працюють над складною золотою рамою.
Команда з дев’яти реставраторів вирішила скористатися затишшям під час нового карантину.
На кілька поверхів вище над реставраційною лабораторією порожніми коридорами бродить директор музею. Вона розглядає шедеври Рафаеля, Караваджо, Гвідо Рені, П’єро ді Козімо й Тінторетто.
Каже, що зали без відвідувачів викликають у неї меланхолію.
[Фламінія Дженнарі Санторі, директор музею]:
«Ми тут для людей. Музеї існують, бо є відвідувачі. Без гостей їхнє існування не має сенсу».
Коротке посилання на цю сторінку:
