Майбутня скляна намистина, пронизана мідним стрижнем, повільно обростає новими деталями. Технологія складна й включає роботу з іншими матеріалами, такими як золото і срібло.
Це ремесло — традиція міста Мурано, що в Венеційській лагуні. Вона відома з часів Стародавнього Риму. Деяким стрижням, які використовують для виготовлення намистин, сотні років.
На початку XIX століття місцеві жінки часто самотужки робили намистини вдома, щоб допомагати сім’ї фінансово.
Тепер у цій місцевості працюють сотні майстрів. Деякі — самі, а деякі мають великі фабрики. На навчання йдуть роки.
[Алессія Фуга, майстриня]:
«Кілька років тому в мене навчався китайський студент, і ми переглянули замітки про стародавню китайську традицію обробки скла. Вона мало не зникла через масштабне виробництво, яке копіювало техніку Мурано. Мені здається, що дуже нерозумно втратити культурну спадщину просто заради фінансової вигоди».
14 грудня ЮНЕСКО почала онлайн-засідання, щоб поповнити свій Список нематеріальної культурної спадщини. І місцеві виробники надіються, що виробництво намистин потрапить до цього переліку. Вони вважають, що це допоможе захистити ремесло.
Вартість намистин дуже варіюється й залежить не лише від часу, витраченого на виготовлення, але й від типу скла, якому можуть бути сотні років.
Середню намистину з невеликою кількістю прикрас можна купити за десять доларів, а складніший виріб із вкрапленнями золота може коштувати сотні доларів.
[Алессандро Моретті, власник фабрики намистин]:
«На жаль, ті, хто не обізнаний із традиціями чи ремеслом, хто не знає про просту намистину чи про те, що за нею стоїть, дивляться лише на вартість. І це завдає нам збитків, бо багато дилерів працюють із мінімальними витратами, ігноруючи якість».
Засідання ЮНЕСКО триватимуть до 19 грудня.
Коротке посилання на цю сторінку:
