Коли чотири американські волонтери в лютому цього року вирушали в плавання, епідемія коронавірусу тільки набирала обертів.
Вони прямували до одного з найвіддаленіших місць на Землі — до невеличкого табору на атолі Курі, що на півночі Гавайських островів.
Там вони відновлювали екосистему острова й зовсім не дивилися телебачення та не заходили до соцмереж. І взагалі доступ до інтернету був дуже обмеженим. Саме тому вони не могли до кінця зрозуміти, яка криза охопила світ незабаром після їхнього від’їзду.
[Метт Саунтер, волонтер]:
«Я отримав електронного листа від своєї сестри, де вона вживала слово пандемія. Тоді я здивувався й подумав, що слід дізнатися більше, бо між словами епідемія й пандемія є різниця».
Масштаб лиха вони зрозуміли не відразу.
[Метт Саунтер, волонтер]:
«80 тисяч випадків у світі. Та сестра сказала, що не у світі, а лише в США. І це вже було важко усвідомити. Це величезні числа».
Група працювала в межах програми штату Гаваї. Її мета — зберегти місце проживання сотень тисяч морських птахів, а також коралові рифи, де живуть морські черепахи, акули та інші істоти.
Тепер команда намагається звикнути до нових реалій.
[Метт Батшек, волонтер]:
«Я поки небагато що бачив, бо ми якийсь час були на карантині. Але я бачив із вікна, як кілька дітей грало в масках. Це було схоже на кінець світу. Дуже дивно було це бачити».
Волонтери ще звикають до доріг без жвавого руху й неможливості обійняти своїх друзів.
Коротке посилання на цю сторінку: