Боснійське село Лукомір прилаштувалося на горі Белашніца на висоті півтори тисячі метрів над рівнем моря. Далеко від цивілізації воно зберегло свій вигляд таким, яким було сотні років тому. А місцеві жителі, завдяки своїй відокремленості, змогли уникнути пандемії.
[Вейсіл Цомор, житель Лукоміра]:
«Тут немає коронавірусу. Ми ходимо спокійно, без масок і рукавичок. Я жартую над (міськими жителями), питаючи, чому вони ходять у рукавичках, коли немає зими».
У Лукомірі залишилися майже одні старенькі. Більшу частину року вони живуть тут — пасуть стада й обробляють землю. На зиму їдуть до дітей у сусіднє місто Сараєво, але щойно зійде сніг — повертаються до «Гавані світу». Так перекладається назва гірського села.
Цього року лукомірці встигли виїхати з міста до карантину.
[Раха Елезович, жителька Лукоміра]:
«Це прекрасне місце, я його люблю. Мені подобається наш традиційний одяг, сільський пейзаж і все навколо. Коронавірус до нас не дійшов. Він поширився в усьому світі, навіть в Америці, але не в Лукомірі».
Останні років десять сюди часто приїжджали любителі активного відпочинку на природі. Та цього року через карантин туристів немає. Утім, жителі села не засмучуються, а насолоджуються спокійним і розміреним життям.
[Вейсіл Цомор, житель Лукоміра]:
«Знаю про те, що відбувається (у світі). З одного боку, мені шкода, що люди втрачають роботу. Усе закрито, тому роботи немає. З іншого боку, я радий, що світові нагадали: є щось більш могутнє, ніж будь-яка країна».
Лукомірці, як і в Середньовіччя, живуть у кам’яних будинках, шиють і в’яжуть свій одяг і люблять ходити в національних костюмах. Вони шанують давні традиції і вважають це важливим для будь-якого міста чи села.
Коротке посилання на цю сторінку:
