Кілька коржів і трохи бобів — ось і все, чим Марія Родрігес змогла нагодувати своїх шістьох дітей. Сьогодні їм їсти більше нічого. Ця сім’я індіанців мая живе у віддаленому селі у Гватемалі.
[Марія Консепсьйон Родрігес, жителька села Ель-Агуакате]:
«Якщо в мене закінчується їжа, я прошу її в сусідів. Якщо їм нема чого дати, ми не їмо».
З усіх дітей Марії нормально розвивається лише тримісячне немовля, яке вона годує грудьми. Інші відстають у рості через недоїдання. Така ситуація не виняткова.
За даними ЮНІСЕФ, торік 44 % дітей у Гватемалі мали затримку росту.
Також торік від нестачі продовольства потерпало понад чотири з половиною мільйони осіб — це майже чверть населення центральноамериканської країни.
Половина працевлаштованих гватемальців зайняті в сільському господарстві. Водночас частина території країни лежить у так званому Центральноамериканському сухому коридорі. Там особливо мало опадів. Ситуація гіршає через екстремальні погодні умови. Як наслідок, фермери втрачають урожай.
[Рубен Джордан, працівник організації CAR]:
«У нас бувають періоди дощів, коли за два дні випадає стільки опадів, скільки має випасти за 15. Потім настає посуха, і посіви потерпають від браку вологи, через що врожай пропадає».
Цьогоріч погода посушливіша, ніж зазвичай. Уплинув кліматичний феномен Ель-Ніньйо.
[Хуан Олміно, житель села Ель-Агуакате]:
«Цього року через посуху ми втратили перший посів. Зараз вирощуємо другий. Надіюсь, підуть дощі».
Тяжка ситуація багатьох змушує брати кредити, але виплачувати борги часто нічим. Деякі зневірені фермери намагаються мігрувати до США. Правда, не всім це вдається.
[Фідель Едуардо Лопес, фермер]:
«Щойно потрапляєш до США, усе змінюється. Тут ми за тиждень заробляємо дев’ять із половиною доларів. А там можна заробити до 150 доларів».
Голод у Гватемалі особливо швидко поширюється останні десять років. На ситуації також позначилися наслідки пандемії і період політичної нестабільності в країні.
Коротке посилання на цю сторінку:
