[Брюс Чейтер, лікар]:
«Я працюю вже 30 років, щоб довести, що привабити лікарів до сільських районів можливо. Треба надихнути людей».
Утім, Брюс уже скоро йде на пенсію. Тепер його стопами йде Елізабет Кларксон.
[Брюс Чейтер, лікар]:
«У мене сльози на очі навертаються. Я дуже пишаюся Ліз — вона правильно вчиняє».
Елізабет приїхала до міста Теодор два роки тому. Почала працювати сімейним лікарем.
[Елізабет Кларксон, лікарка]:
«Для мене це буде непростим завданням. Та я рада».
Жінка переїхала з чоловіком та однорічною дочкою.
[Елізабет Кларксон, лікарка]:
«Я справді щаслива, що моя дочка росте в цьому дуже хорошому й маленькому місті».
Брюс та Елізабет — єдині лікарі в місті. Водночас Чейтер уважає, що для ефективної роботи потрібно щонайменше три.
[Брюс Чейтер, лікар]:
«Треба нормальна відпустка».
Утім, навіть двоє лікарів у невеликому містечку — це розкіш для сільської місцевості Австралії.
Багатьом доводиться долати тисячі кілометрів, щоб дістати медичну допомогу.
[Мет Нейзл, член Асоціації сільських лікарів Квінсленду]:
«Ситуацію можна значно поліпшити, якщо ми зможемо зробити кар’єру в сільській місцевості такою ж привабливою, як й інші професії в медицині».
Тим часом Елізабет Кларксон сподівається надихнути інших піти шляхом лікаря Брюса Чейтера й переїхати на нове місце роботи в австралійському буші.
Коротке посилання на цю сторінку:
