Річ у тому, що в Тасманії церкви, які не використовують, виставляють на продаж. Водночас у власність покупців переходять і цвинтарі. Це означає, що треба постійно доглядати могили.
[Кей Вайтгаус, власниця цвинтаря]:
«Це як присадибна ділянка. Просто доглядаєш свій сад, підстригаєш газони й виполюєш бур’яни. Це наша основна робота».
До того ж треба миритися і з частими гостями.
[Деніс Вайтгаус, власник цвинтаря]:
«Спочатку на цвинтар приходило напрочуд багато людей».
Зараз подружжя хоче продати нетиповий будинок. Але це нелегко. Треба підготувати багато документів, оновити список могил та повідомити всіх тих, чиїх родичів поховано на цвинтарі. А ще потрібно отримати сертифікат у регулятивному органі.
Покупцям теж доведеться пройти через безліч процедур. Подружжя Лін і Пол кілька років тому ризикнули взяти на себе додаткові турботи.
[Пол Банн, власник цвинтаря]:
«Треба стати управителем цвинтаря, а ще брати участь у похованнях. Є багато правил».[Лін Вілтон, власниця цвинтаря]:
«Не лякайтеся. Це не так обтяжливо, як здається».
Подружжя ні про що не шкодує. Каже, що їм подобається тиша й спокій цього місця.
Коротке посилання на цю сторінку:
