За легендою, танець «Ор теке» — це жартівлива пародія на гірського цапа, який ускочив у яму й не може звідти вибратися. «Ор» означає «яма», а «теке» — «цап».
Увесь театр — це підставка на ніжці. Зверху кріпиться металевий стрижень, а на ньому — іграшка. Знизу до руки музиканта тягнеться волосінь. Механізм під підставкою накрито тканиною.
Останніми роками в Казахстані відроджують це забуте мистецтво. Абзал Арикбаєв заснував музичний гурт і сам проводить лялькові вистави.
[Абзал Арикбаєв, музикант]:
«Раніше в кожній сім’ї був дідусь чи бабуся, які розповідали легенди, казки, небилиці й супроводжували це не просто грою на музичному інструменті. Також вони показували, як персонаж рухався. Це могла бути подорож вовченяти, чи якісь цікаві мандри лисиці або зайця».
Музикант не знайшов людей поважного віку, які мали б навички лялькового танцю «Ор теке». Тому вивчав усе з книжок. Він надіється, що включення до списку ЮНЕСКО вдихне в давню традицію нове життя.
За даними Центрального державного музею Казахстану, степовий ляльковий театр існував не лише в казахів, а й у киргизів.
[Єрмек Джасибаєв, співробітник Центрального державного музею]:
«Цими інструментами користувалися так звані сал сєра. Це представники степового театрального мистецтва — музиканти, які їздили аулами, розважали народ і ділилися останніми новинами».
Цих мандрівних музикантів дуже поважали. Цінувалося і їхнє мистецтво, зокрема «Ор теке».
ЮНЕСКО розгляне заяву на включення казахського лялькового театру до цьогорічного списку культурної спадщини.
Коротке посилання на цю сторінку:
