Глина, пісок, солома та вода. З такої сировини вірменські науковці й студенти роблять необпалені цеглини, відроджуючи давні технології часів держави Урарту.
Глину беруть біля фортеці Еребуні в однойменному районі Єревана. Так хочуть досягти максимальної схожості сучасного виробу зі стародавнім.
[Мікаель Бадалян, директор музею-заповідника «Еребуні»]:
«Фортецю звели приблизно в 782 році до нашої ери за урартського царя Аргішті I. Він назвав фортецю Еребуні, і дуже багато вчених уважають, що назва нашої столиці, міста Єревана, походить від назви Еребуні».
Держава Урарту існувала в період з IX по VI століття до нашої ери в Передній Азії. Урарти будували фортечні стіни із сирцевої цегли, але давні технології після розпаду держави було втрачено.
Вірменські науковці, яким допомагають французькі дослідники, шляхом експериментів зуміли зробити міцну необпалену цеглу. Для цього її сушили на сонці, коли світло падало під певним кутом. Також обирали суху безвітряну погоду. Без дотримання цих умов вироби тріскатимуться.
Цей експеримент має практичну сторону. Цеглини-сирці потрібні для реставрації стародавніх будов в Еребуні й на пагорбі Кармір-Блур. Там збереглися залишки поселень урартів і руїни фортеці Тейшебаїні.
[Мікаель Бадалян, директор музею-заповідника «Еребуні»]:
«Дуже важливо розпочати консервацію, реставрацію сирцевих стін урартських пам’яток. Проєкт насамперед охопить Еребуні й Кармір-Блур».
У жовтні на пагорбі Кармір-Блур відкриється майданчик, де робитимуть сирцеву цеглу за урартською технологією.
Археологічні розкопки на Кармір-Блурі почалися 1939 року, а в Еребуні — на десять років пізніше. Журнал Forbes додав поселення Еребуні до списку Дев’яти найдавніших фортець світу.
