Проживши 16 років у Шанхаї, американка Гізер Кей та її сім’я збираються додому. Вони завжди знали, що повернуться, але не думали, що все станеться так швидко.
До переїзду їх підштовхнули різні причини: локдаун, літні батьки в США, і посилений прикордонний контроль.
[Гізер Кей, голова компанії з продажу одягу для купання]:
«Мабуть, нам час повернутися й бути з батьками. І ми хотіли, щоб наша старша дочка вступила до вишу в США. Усе склалося, щоб ми вирішили поїхати цього літа».
Гізер та її чоловік Джордж приїхали до Шанхая з Нью-Йорка у 2006 році. Планували пробути тут рік, але лишилися на 16. Тут народилися їхні діти Шарлотта й Матильда.
Іншого дому дівчата не знають.
[Шарлотта Кей, старша дочка Гізер]:
«Я можу описати Шанхай, мабуть, як свій дім. Я жила тут так довго, усе своє життя. Тож це буде складна зміна».
Сім’я Кей така не одна. Шанхай почали покидати іноземці. Точкою неповернення став двомісячний карантин, який запровадили у відповідь на спалах COVID. Тоді людям забороняли виходити з дому навіть до магазинів.
Щодо коронавірусу в Китаї діє політика «нуль терпимості». Через це виїжджають не лише іноземці, а й самі китайці. Вони побоюються, що можуть опинитися під замком без їжі та ліків, або що їх розлучать із рідними.
Водночас карантин для тих, хто в’їжджає до країни, триває тиждень. До цього було два тижні.
[Гізер Кей, голова компанії з продажу одягу для купання]:
«У різних професіях стало дуже багато обмежень. Думаю, що Шанхаю буде складно повернути всіх цих людей, якщо він захоче це зробити».
Статистика показує, що з початку пандемії іноземців у Китаї стало вдвічі менше. Прогнозують, що цього літа їх може стати ще вдвічі менше. І лише небагато іноземних працівників приїде, щоби замінити тих, хто виїжджає.
[Наташа Девіллерс, подруга сім’ї Кей]:
«Добре, що вона організувала прощальну вечірку. Більшість людей просто мовчки їдуть, а ми можемо попрощатися. Звісно, це сумно. Усі їдуть. Усі добрі люди залишають Шанхай».
Коротке посилання на цю сторінку:
